Колись вождь російської революції сказав: «Із всіх мистецтв найважливішим для нас є кіно». Вождь давно засихає в мавзолеї, а ось фраза стала не лише афоризмом, а й реальністю. Кіномистецтво, яке вже володіє не розумом людей, а його вільним часом (читай грошима), за розмахом як фінансовим, так і творчим переплюнуло все інше, проникнувши ледь не у кожен більш-менш цивілізований куточок землі. Давно та впевнено оселилось найважливіше мистецтво і в нашому місті.
За часів поклоніння автору тої самої крилатої фрази кіно мало в Рівному багато храмів, великих і маленьких. Але потім кінотеатри перетворились на склади, дискотеки, просто занедбані приміщення, або взагалі були зрівняні з землею. Вижив один — колишній найбільший кінотеатр «Жовтень» на початку дев’яностих був перейменований на «Україну». А років десять потому до цієї назви «приклеїли» ще одну, менш патріотичну, але не менш розкручену — кінопалац. Досить тривалий час про популярні голлівудські фільми рівняни дізнавалися тільки з піратських відеокопій з гнусавим перекладом. Десь у 1997 році керівництво кінотеатру «Україна» на чолі з тодішнім директором Адамом Луцком вирішило повернути сучасне кіно на великі екрани. Першим фільмом нового етапу став мультик «Життя жуків», а потім пів-Рівного плакало за Лео Ді Капріо та його «Титаніком». З 1999 року співпрацювати з «Україною» вирішила група ініціативних людей, мабуть, зрозумівши, що на цьому також можна робити гроші. Власне, часу, поки гроші почали зароблятися, минуло достатньо. В січні 2002 року місцевих кіноманів очікував сюрприз — кінотеатр приєднався до всеукраїнської мережі кінотеатрів «Кінопалац». А влітку минулого року керівництво «забабахали» ремонт фасаду більш ніж на мільйон гривень, прилаштувавши наверху знайомі літери. Що це дало, рівняни побачили одразу. Оновлення кінотеатру не могло бути без встановлення нової апаратури — цифрова система «Dolby digital» зробила звук об’ємним, і настільки, що це шокувало навіть постійних відвідувачів. Зрозуміло, що найкраще під такий звук йдуть масштабні бойовики чи всеруйнуючі блокбастери. Саме така продукція «фабрики мрій» і визначає репертуар сьогоднішнього рівенського кінопалацу. — Ми співпрацюємо із дистрибуторською компанією «B&H», яка є власником мережі з 12 кінотеатрів у різних містах, — розповідає директор кінопалацу «Україна» Сергій Дем’янков. — Ця компанія має контакти із декількома світовими мейджорами, котрі в свою чергу презентують продукцію відомих кінокомпаній «Paramount», «Universal» та ін. А більшість продукції цих виробників — це комерційні фільми з купою спецефектів, не важким для сприймання сюжетом. Зрозуміло, що такі стрічки спроможні зібрати більше грошей. Найбільше цих самих гривень у нас збирали фантастичні проекти на зразок «Матриці» чи «Володаря кілець», проте поповнити касу кінопалацу найбільше допоміг теперішній губернатор Каліфорнії та його «Термінатор — 3». В перервах між гучними фільмами в Рівне привозять не обтяжені інтелектом комедії або «страшилки». Власне, за відсутність кінострічок «для душі та серця» «Україну» частенько критикують глядачі старшого покоління, хоча у вигідності європейських фільмів саме у нашому прокаті виникають сумніви — ставити фільм, наприклад, Ларса фон Трієра, на один-два сеанси ніхто не дасть, а збирати хоча б тиждень хоч мінімальну кількість глядачів здатен хіба що Київ, Донецьк чи Одеса. Не побачать на великому екрані рівняни й найгучніший останній проект «Страсті Христові» — просто дистрибутором виготовлена невелика кількість копій. Так само неможливі певні ідеї щодо показу для любителів ретро картин із рівенських архівів — якщо якість фільму й буде терпимою, то показувати його публіці не можна через відсутність відповідних документів. А нові фільми в кінотеатрі не залежуються, оскільки спочатку копії віддають дистрибутору, котрий через декілька років повинен їх знищити.
