Дізнавшись про жахливий теракт у Беслані, ввесь світ здригнувся: трупи дітей, які складували прямо на землі, справили враження навіть на запеклих ісламістів: вони не наважувалися повірити, що бесланський теракт є справою рук «своїх».
Незважаючи на несхвальне ставлення Білого Дому до чечено-російської війни, з приводу теракту в Беслані офіційно Штати одними з перших висловили свою підтримку Росії. Мабуть, етичні міркування перед світом, приголомшеним трагедією, узяли гору. Правда, тривало це недовго: Бі-Бі-Сі та інші авторитетні американські ЗМІ у черговий раз виступили з антиросійською критикою. Номінальним приводом стало нібито недостатнє освітлення трагедії російськими телеканалами. Про це у газеті «Guardian» у статті «Американські друзі чеченців» пише куратор Британської Гельсінської правозахисної спілки Джон Лафленд: «Думка про російське телебачення абсолютно суперечить тому враженню, яке склалося у мене». Лафленд пише, що російські телеканали подавали набагато якіснішу інформацію, а різкість західних ЗМІ він пояснює «тим фактом, що у Сполучених Штатах провідним угрупованням, яке підтримує чеченців, є Американський комітет за мир у Чечні». У статті Лафленда зазначено і склад комітету, причому особливо важливо відзначити, що ця організація переважно складається з колишніх політичних фігур та членів розвідки. Не дивно, що авторитетні американські ЗМІ зважають на думку цього комітету. А хто володіє ЗМІ — той володіє всім. Критикуючи дії російської влади, американці якось «забувають» про те, що самі дотримуються політики подвійних стандартів: з одного боку, вони засуджують російсько-чеченське військове протистояння, а з іншого боку, самі ведуть війну в Іраку. З допомогою телебачення уряду США вдається ввести в оману якусь частину своїх співгромадян, але обдурити сім’ї загиблих у Іраку їм не вдасться. І навіть незважаючи на великі втрати американської сторони, величезні фінансові витрати (за оцінками Білого Дому близько $90 млрд.), ця військова місія Штатам вигідна і тому продовжуватиметься. Невдоволеність російської влади американською політикою подвійних стандартів абсолютно виправдана. Нещодавно російський президент на зустрічі із зарубіжними журналістами та політологами на запитання про мирне врегулювання чечено-російського конфлікту відповів: «Чому б вам не зустрітися з Усамою бен Ладеном, запросити його для переговорів до Брюсселя або до Білого Дому, і запитати, що йому потрібно, щоб він залишив вас у спокої?». Якою б не була офіційна позиція американської сторони, російсько-чеченський конфлікт грає на руку Сполученим Штатам. У докладі «Національні інтереси США» (1995), підготовленому Гарвардським університетом, компанія «RAND Corporation» та інші аналітичні центри США одним з найважливіших пріоритетів ХХI сторіччя проголошують ослаблення Росії та припинення її спроб стати регіональним гегемоном Євразії. Виходячи з цієї позиції, війна з Чечнею, що ослаблює Росію, вигідна американській стороні. Якщо ж ситуація зайде «дуже далеко», то можна ввести війська НАТО на територію Чечні для «наведення порядку», а заразом і отримати новий плацдарм для дислокації баз Північноатлантичного альянсу, як це вже відбулося з Азербайджаном та Румунією, як це відбувається у Грузії, де військова присутність Штатів значно посилена. У цих геополітичних планах Україні відведено далеко не останнє місце; Штати хочуть отримати українську територію як новий плацдарм для НАТО, новий форпост. І тут не останню роль може відіграти лідер демократів Віктор Ющенко, на якого, за словами координатора НАТО Айри Строса, «США зробили великі ставки». У газеті «Financial Times» ця ж позиція виражається так: «обранець України стане лакмусовим папірцем, який показує, що переможе у країні демократія або авторитаризм». З цим не можна не погодитися: вибори-2004 дійсно покажуть, хто переможе — чи буде це авторитаризм Сполучених Штатів з Президентом, керованим «звідти», або ж українці виберуть шлях незалежної України, не менш значущий, ніж у серпні 1991 року.
