Українці почали масово повертатися до своїх осель, які знаходяться на окупованій Росією території.
Повертаються на окуповані території не тільки вимушені переселенці, а й біженці до ЄС і ті, хто провів перші місяці й роки після початку повномасштабного вторгнення в Росії, повідомляє Дзеркало тижня.
Більшість із них на запитання про причини відповідатиме однією фразою: «Дім є дім». Але повертаються й з інших причин — через родичів, страх втратити єдине майно, зневірившись у тому, що зможуть подолати злидні.
Повертаються також з інших причин. Хтось — через родичів, які не змогли виїхати, хтось — через злидні й згасання будь-якої надії їх подолати. Значна кількість також — через загрозу втратити своє єдине майно, коли окупаційні адміністрації проводять тотальну інвентаризацію й оголошують «безхазяйним» усе житло, в якому не проживають власники. Чи не більше громадян України з тих самих причин ніколи не виїжджали з окупованих територій.
Єдине, на що можуть зараз розраховувати в Україні ті, хто не має грошей і прихистку від родичів, — ліжко в імпровізованому шелтері в приміщенні колишньої школи, дитсадка або гуртожитку. Робота є, але переважно не така, щоб оплатити гідне проживання, державна допомога також мізерна й до того ж тимчасова, державна політика щодо вимушених переселенців — непослідовна й непередбачувана.
Є два види маршрутів: для тих, хто має російські паспорти, й тих, хто не має. Перших везуть із України цим великим об’їзним маршрутом, інших — лише до московського аеропорту Шереметьєво. Пересадка або тільки у Варшаві, або у Варшаві, Мінську та Москві, але перевізники стверджують, що пересадки відбуваються просто-таки двері в двері. Тобто пасажир у будь-якому разі платить один раз за повний рейс.
