Розвідані запаси торфу в Рівенській області становлять близько 360 мільйонів тонн, більші поклади має лише Волинь — близько 440 мільйонів тонн.
Учені з Національного університету водного господарства та природокористування вважають, що навіть з урахуванням того, що частина родовищ знаходиться в зонах заповідників та заказників, частина осушена та забруднена викидами Чорнобильської АЕС, розвіданих запасів торфу вистачить, щоб практично повністю задовольнити потреби населення і об’єктів малої енергетики у твердому паливі. Торф традиційно вважався комунально-побутовим паливом місцевого значення і в порівнянні з вугіллям, газом та нафтопродуктами, ціни на які раніше не були високими, не мав якихось переваг. І хоча ціна на торф останнім часом також зросла, нині його купують у середньому по 160 гривень за тонну, однак на місці видобутку та при транспортуванні на відстань до 100 кілометрів торф є вигідним видом палива. Він має нижчу зольність, аніж вугілля, а його попіл може бути використаний як добриво. І, нарешті, оскільки він майже не містить сірки, продукт згорання торфу є екологічно більш чистий, аніж вугілля. І навіть з огляду на те, що у країнах Євросоюзу видобуток торфу ведуть на площі 1% від загальної площі торфових родовищ держави, державне підприємство «Рівнеторф», яке здійснює розробку копалини, цього показника ще не досягло. — У районах нашої області з 2001 року діє програма «Торф Рівенщини», ухил у ній зроблено саме на використання торфу як альтернативного виду палива, — розповідає заступник начальника відділу енергоефективності головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації Валерій Гуз. — Торік найбільшим споживачем торфу як палива були люди — населенню його реалізовано понад 41 тисячу тонн із близько 50 тисяч тонн усього проданого, решта споживачів — школи, сільради, лікарні та інші організації. Чимало населених пунктів північних районів області не газифіковані, а тому для них торф є найбільш вигідним видом палива. А на підприємстві «Дубнокомуненергія» нині діє програма з встановлення твердопаливних котлів, що, за прогнозом, дасть значну економію газу. Ми вважаємо, якщо проект, окрім економії палива та інших вигод для споживача, має термін окупності до трьох років, то його варто усіляко підтримувати. Однак не тільки торф може бути успішно використаний як альтернативне паливо. Обігрів школи с.Уїздці Млинівського району здійснюється від теплогенератора, в якому спалюють солому. Її купують у фермерів і пресують у спеціальні паливні тюки. Школа с. Богданівка Корецького району опалюється від установки, що працює на тирсі. Проте, на жаль, таких шкіл у селах області лише одиниці. Що ж до торфу, то існує й інша думка про можливості його використання, голова облдержадміністрації Віктор Матчук вважає, що спалювати торф нераціонально. До нього зверталися представники відомої німецької фірми, які пропонували збудувати в одному з поліських районів завод з виробництва грунтосумішей для використання у сільському господарстві та квітникарстві. І хоча справа поки не налагоджена, п. Матчук переконаний у її реальній перспективі. На сьогодні ж, як запевнив п.Гуз, запасів торфу на Рівенщині вистачить і на паливо, і на грунтосуміші.
