Коли в наше місто приїжджають двоє відомих українських акторів Богдан Бенюк і Анатолій Хостікоєв, це автоматично стає подією номер один. Цього тижня такою подією стала вистава «Швейк» за романом Ярослава Гашека — вільна інтерпретація роману чеського письменника в постановці відомого рівнянам режисера Мирослава Гринишина.
Цікаво, що сама вистава почалася ще до свого початку — поки глядачі розсаджувалися, Бенюк терпляче грав роль пам’ятника, а Хостікоєв вже в одному зі своїх образів бігав по залу та просив всіх швидше займати місця. Після чого світло згасло й дія перенеслася в часи першої світової війни, десь в Австро-Угорщину. Бравий вояк Швейк спочатку знайомиться із паном Шпиком, «завдяки» якому потрапляє у в’язницю, під охорону жандарма, потім на службу до панотця, який програє вояка поручнику Лукашу. Всі ці персонажі — Хостікоєв: і шизофренічний Шпик, і вульгарний жандарм, і цинічний панотець, і, нарешті, романтичний офіцер Лукаш. Діалоги між героями викликають глядацький сміх, але заслуга в цьому — виключно акторська гра, буфонадно-сатирична в першій дії, але зовсім інша в другій. Після антракту комедія перетворюється на драму — вишуканий офіцер Лукаш стає другом сільського наївного Швейка, виплескуючи йому свою душу. Ось тут починає здаватися, що сюжет Гашека — лише гарний фон для акторів, які не грають фантастично, вони оголюються перед глядачем, у прямому та переносному сенсі, коли Хостікоєв словами поручника розповідає про свої любовні переживання, пережиті в реальному житті, а Бенюк прямо на сцені одягає свій «животик». Сміятися в другій дії майже немає приводу, тут вже більше шансів пустити сентиментальну сльозу над діалогами двох абсолютно різних, але в чомусь споріднених душею людей. «Швейку» Бенюка і Хостікоєва вже майже дев’ять років. У рік прем’єри в 1996 році її визнали кращою комедією, від неї в захопленні була публіка всієї України. Була вона і за кордоном — за словами Анатолія Хостікоєва, в Австрії, де публіка сиділа в навушниках з перекладом, він порадив глядачам їх зняти. І публіка виставу зрозуміла, сприймаючи все на чуттєвому рівні. Мабуть, по-іншому її розуміти неможливо. Адже це Бенюк і Хостікоєв. До речі, на квітень вони пообіцяли привезти ще одну театральну «бомбу» — «Про мишей та людей». P.S. Шановні театральні глядачі! Будь-ласка, вимикайте на час вистави свої мобільні телефони! Акторам це заважає.
