Мистецтво українського гобелену останнім часом наче отримало нове дихання. Такі роботи дизайнери інтер'єру охоче включають в свої проекти, бо виглядають вони неповторно та багато.
Майстрині Оксана Галайчук і Алевтина Кляпова
— На виставці було представлено близько 20 робіт. Які техніки для їхнього виготовлення ви використовували?
— Це гобелен, батик, техніка клеєного льону, черпаний папір зі спеціальною обробкою та ще декілька. Загалом же сьогодні можна сміливо говорити про таку течію у сучасному текстилі, як експериментальна техніка. Тобто у роботі використовуються всі доступні матеріали: фетр, в'язані елементи, вишивані, популярне в 90-х «золотко». Це все поєднується в одну завершену композицію.
— Ви та Алевтина Кляпова брали участь у багатьох виставках, в тому числі в одному із всеукраїнських триєнале художнього текстилю, який відбувається раз на три роки. Ваші з Алевтиною роботи, які пройшли суворий конкурсний відбір, теж були виконані в експериментальному стилі?
— Так, однією з умов конкурсу було саме використання нетрадиційних для гобелену матеріалів, наприклад, дроту, фольги, черпаного паперу. При цьому робота мала виглядати як текстильна і за розміром бути не менше 1 кв. м. Тож довелося попотіти. На виготовлення моєї, наприклад, я витратила півроку.
— Ого! Чому стільки часу знадобилося?
— Сама техніка гобелену — це насамперед великий обсяг підготовчої роботи, що й займає багато часу. Спершу створюється і розфарбовується ескіз, згідно із задумом підбираються матеріали. Не всі вони продаються в готовому вигляді в магазинах творчості. Чимало сировини ми готуємо вручну самотужки. Наприклад, вибілюємо і фарбуємо льон ще за бабусиними рецептами. Для цього використовуємо і штучні, і природні фарбники. Отож льон вибілили — чекаємо, поки висохне. Пофарбували — знову чекаємо. Виготовляється рама за розміром на замовлення — теж чекаємо. Тому це й займає так багато часу, адже до виготовлення самої роботи можна приступити тільки з уже готовою сировиною на руках.
— А виготовлення гобелену за іншими техніками теж таке затратне?
— Батик, здавалося б, не мав би займати стільки часу. Наносите на тканину фарби, і вона сохне швидко. Але ще треба оздобити, на що також іде чимало годин і днів.
— Чи можете ви покинути одну роботу і приступити до іншої?
— Кожна робота має бути завершеною — це один з моїх головних принципів. Адже це готова ідея, яка народилася в душі і яку хочеться подати світу саме в завершеному вигляді.
— Чи сьогодні гобелен популярний як декоративно-прикладне мистецтво?
— Так, він вже 10 років дуже популярний за кордоном, зокрема, у Польщі та Німеччині, де відбуваються виставки міжнародного рівня. В Україні техніка набула нового дихання порівняно із сусідніми країнами відносно недавно.
— Чи багато шанувальників цього виду декоративно-прикладного мистецтва висловили бажання придбати ваші роботи?
— Є люди, які хотіли б купити. Ми вже виготовляли роботи на замовлення і для рівненських клієнтів, і для київських. Цікавились придбанням картин і великі організації, які бажали би прикрасити приміщення своїх офісів та представництв. Адже гобелен — це така річ, яка перевтілює всю кімнату, навіть якщо висить на стіні одна.
— Скільки коштує робота невеликих розмірів?
— Дуже важко сказати. Три роки тому, наскільки мені відомо, саме виконання, тобто робота майстра, при наявності всіх необхідних матеріалів, обійшлася б замовнику в 100 доларів. Загалом в ціну включають всі витратні матеріали. Враховується навіть товщина нитки.
— А як стосовно зображення? Замовник сам може вказати, що хоче бачити на картині?
— Всі деталі обговорюються. Проте завжди враховується, яким автор бачить втілення задуму. Робота не повинна бути примітивною, а відповідати високому рівню виконання і втілення. Це і є кінцевий результат роботи.
