Три протитуберкульозні лікарні в області ще раніше закрили — у Володимирці, Острозі та Вербі Дубенського району. На черзі — реорганізація ще двох лікарень та санаторіїв.
У січні на базі обласного протитуберкульозного диспансеру, що на Дворецькій у Рівному, створили обласний фтизіопульмонологічний медичний центр. На сесії 16 березня обласні депутати мають проголосувати за приєднання до центру двох протитуберкульозних лікарень — Страшівської у Сарненському районі та Острожецької у Млинівському. Щоправда, зміни торкнуться лише адміністрації лікарень. Проте в обох закладах ще раніше почали скорочувати ліжка. Також ішлося навіть про можливість повного їхнього закриття. Мовляв, лікарні у Рівному буде достатньо для того, аби лікувати хворих з відкритою формою туберкульозу, тобто тих, які можуть заразити інших. Закриту форму, як зазначали реформатори охорони здоров’я, можна лікувати амбулаторно, тобто за допомогою сімейних лікарів, як це відбувається за кордоном.
Противники закриття протитуберкульозних лікарень і санаторіїв уже кілька років сіють паніку. Кажуть: через закриття закладів рівень захворюваності на туберкульоз у країні різко зросте. Адже переважно хворіють малозабезпечені люди, які без нагляду лікарів навряд чи прийматимуть ліки. Проти оптимізації закладів виступав і колишній головний лікар протитуберкульозного диспансеру Ростислав Рожанський, який торік відмовився навіть брати участь у конкурсі на посаду, яку займав 18 років.
Із 1 квітня фтизіопульмонологічний центр, який об’єднуватиме три медзаклади, перейде, як і решта лікарень, на фінансування НСЗУ. Попередні розрахунки показали, що заклад отримуватиме менше фінансування, аніж досі, і значно менше, аніж потребує.
Перший заступник голови Рівненської облради Сергій Свисталюк підготував проект звернення до центральних органів влади та МОЗ із проханням переглянути концепцію фінансування протитуберкульозних закладів:
«Відповідно до постанови Кабміну, вартість місячного лікування в стаціонарі протитуберкульозних закладів не відрізняється від вартості лікування на амбулаторному етапі і становить 2425 грн. При цьому на практиці доведено, що фактична вартість стаціонарного лікування у 10 разів перевищує вартість амбулаторного. У Рівненському обласному фтизіопульмонологічному медичному центрі лікуються 307 пацієнтів, з них стаціонарно — 225, амбулаторно — 82. Це дасть змогу підприємству отримати фінансування від НСЗУ у розмірі 6,7 млн грн. За рахунок інших послуг підприємство щомісячно отримуватиме ще близько 100 тисяч гривень. Таким чином, за дев’ять місяців поточного року обсяг фінансування з НСЗУ за надані центром послуги орієнтовно становитиме 6,8 млн грн, що є значно меншим від фактичної потреби в коштах. Потреба без урахування вартості енергоносіїв та капітальних видатків — 52 млн грн. Середньомісячна потреба на лікування становить 5,7 млн грн. Цілком очевидно, що такі підходи до фінансування протитуберкульозної служби повністю суперечать моделі лікування, орієнтованої на потреби людей.
Для врегулювання цієї критичної ситуації пропонуємо до кінця 2020 року забезпечити фінансування протитуберкульозної служби в регіонах України за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету. А також переглянути тарифи на лікування одного хворого на туберкульоз з урахуванням вартості стаціонарного та амбулаторного етапу лікування. Для регіональних фтизіопульмонологічних центрів потрібно розрахувати стандартний пакет послуг, що включає діагностику, стаціонарне лікування, координацію протитуберкульозних заходів та консультативну допомогу».
Заступник начальника обласного управління охорони здоров’я Ігор Добровольський зазначає:
— Розмір фінансування буде відомий тоді, коли підпишемо угоду з НСЗУ. Тоді лише буде видно, скільки кому не вистачає.
