Кладовище "Грабник" може привабити до Рівного туристів. Так вважає начальник міського управління культури і туризму Валерій Марченко. Адже, пояснив, кладовище цікаве своїми унікальними похованнями. З ним погоджуються і в обласному краєзнавчому музеї.
Розповідає Галина Данильчук, завідувач відділу виставок обласного краєзнавчого музею: — Грабник — це старовинне кладовище, яке було відкрито на околиці Рівного у ХІХ столітті. Першими тут ховали людей багатих, знатних, знаменитих. Чомусь багато хто знає лише про те, що тут похований батько та маленька сестра письменника Володимира Короленка, автора твору "Діти підземелля". Вони поховані біля Стефанівської церкви, яку збудувала у 1841 році на могилі генерала царської армії Степана Красовського його дружина. Найближчі поховання біля церкви — найбільш старовинні і цікаві. Переважають поховання періоду царської Росії. Є братські могили, бо у війну фашисти розстріляли тут 19 тисяч військовослужбовців Тут і генерали царські поховані, і радянські, і відомі вчителі (Іван Куліш та його родина) та лікарі міста (Борис Квашенко, Микола Прохоров, Олександр Виноградов). В радянський час тут вже ховали і простих людей, і партійних секретарів та їхніх родичів. А закрили це кладовище у 60-ті роки. На жаль, нині кладовище "Грабник" дуже поруйноване, бо і дерева падали й ламали надгробки, і люди доклали руку до нищення, крадучи метал. Та й нині на похованнях німців щоразу збираються якісь чи то сатаністи, чи наркомани та алкоголіки і залишають після себе шприци і пляшки. Шкоди кладовищу завдало також будівництво Покровського собору, бо зайняло частину поховань. Кажуть, що на могилах можна будувати церкви. Але саме там було поховано відоме у Рівному подружжя Гонопків, яке треба було б назвати почесними громадянами Рівного, бо вони були небайдужі до долі свого міста і колись фінансували будівництво дзвіниці Свято-Воскресенського собору. До речі, при Володимирі Хомку виділили кошти з міського бюджету і встановили на Грабнику вісім пам'ятників борцям за незалежну Україну. Cеред них і надгробок Климу Савуру, на відкритті якого був Віктор Ющенко. Нині постає питання, як зберегти кладовище. Матеріали, з яких зроблено надгробки — різні: є граніти й міцний цемент, який ще постоїть, а є пісковики, які сиплються. На реставрацію чи консервацію пам'ятників потрібні значні кошти. І міський голова казав, що таких сум нема у міському бюджеті. Втім, найперше кладовище треба дослідити, зробити гарний анотований покажчик, путівник по кладовщу. А для цього треба багато працювати в архівах. Але навіть в тому вигляді, який має Грабник зараз, сюди можна приводити на екскурсії старшокласників місцевих шкіл, студентів. Ми екскурсії по Грабнику не практикуємо. Маємо лише пішохідну екскурсію "Шляхами Короленка" і оскільки на Грабнику батько письменника похований, то теоретично можемо завести й туди. Для туристів з інших міст України кладовище буде цікавим, зокрема, приїжджим зі сходу України, бо у них такого нема. А туристів зі Львова нема сенсу туди вести, бо у них є Личаківське кладовище. Також Грабник може бути цікавим іноземцям, наприклад німцям, бо там є німецькі поховання, чи представникам української діаспори, бо тут є поховання гімназистів Української гімназії. Втім, місцеві туристичні фірми у такому не зацікавлені, бо їм це невигідно. Вони віддають перевагу тому, щоб возити туристів з Рівного у Туреччину чи Єгипет, а не привозити туриста до нас. Не менш цікаве Дубенське кладовище. Там є і православні, і католицькі поховання, братські могили військових і польського війська, і будьонівців. І в одному трикутнику кладовища три генерали лежать з трьох армій: УНР, радянської і царської. На жаль, багато кладовищ Рівного, які теж могли б бути цікавими для туристів, давно втрачено. Перетворено на смітник, серед якого лежать надгробки, єврейське кладовище, на ньому збудовані облдержадміністрація та обласний архів, знищено поховання холерне (там ховали померлих від чуми і холери), німецьке кладовище, православне омелянівське кладовище. Всі вони на нинішній вулиці Кавказькій були розташовані. Знищено також старе кладовище біля гуманітарної гімназії і на вулиці Дорошенка. І на німецькому фашистському кладовищі у Тютьковичах стоять нині гаражі. Поховання біля Свято-Воскресенського собору також під асфальт лягли. Тому існуючі досі кладовища треба берегти.
