У час, коли ворог намагається переписати історію та привласнити собі чужу культурну спадщину, українці натомість власноруч відтворюють її — буквально по цеглині, по дерев’яному човну, по різьбленій шаховій фігурці. Це відбувається в унікальному парку «Оствиця» в Рівному, де понад тисячу років тому кипіло життя нашого народу.
Музей, де все можна чіпати
«Оствиця» — це не звичайний музей із експонатами за склом і табличками «руками не чіпати». Це простора територія, де реконструктори крок за кроком відновлюють автентичне давньоруське поселення. Кожна споруда, кожен виріб тут створені вручну за технологіями, якими володіли наші пращури.
Як зазначають творці проєкту, головне завдання «Оствиці» — зруйнувати імперські міфи. Адже давня Русь — це не «колиска трьох народів», яку вигадали в Москві. Це Україна. Її культура, ремесла, традиції судноплавства та військова справа.
Човни, сокири та шахи княжої доби
Одна з головних перлин парку — реконструйовані давні судна. Сьогодні вони знову борознять води Басова Кута під вітрилами. Серед них:
- «Гунгнір» — величний дракар, точна копія човна ІХ століття;
- «Лада» — прототип суден, які ходили водами в ІХ–ХІІІ століттях.
Окремий напрямок роботи команди — пошук та консервація автентичних човнів-довбанок, які досі знаходять на поліських болотах та річках.
У місцевих майстернях відродили ще один забутий скарб — «тавлію». Так називалися давньоруські шахи, в які колись проводили вечори дружинники князя Володимира. Усі фігурки майстри вирізають вручну з дерева. Їх можна придбати як сувенір — на згадку про відвідини або як унікальний подарунок.
Живі символи: вівці, які створюють атмосферу
Окрема зірка «Оствиці», яку вже полюбили всі відвідувачі, — місцеві вівці. Вони вільно гуляють територією, пасуться на галявинах і додають поселенню того самого духу прадавнього життя. Діти від них не відходять, а дорослі із задоволенням роблять світлини.
Чому це важливо зараз
Парк «Оствиця» сьогодні — це не просто ще одна туристична локація Рівного. Це успішний приклад того, як під час війни можна не тільки оборонятися, а й творити, відновлювати зруйноване та повертати людям їхню справжню ідентичність.
У часи, коли російська пропаганда щодня намагається довести, що України нібито «не існувало» в минулому, «Оствиця» відповідає просто та переконливо: існувала. І була могутньою, ремісничою, мореплавною, культурною.
