Картопля фрі може бути визнана об'єктом культурної спадщини Бельгії і всього світу. Щоб ООН і ЮНЕСКО визнали картоплю фрі культурною цінністю, три міністри культури Бельгії повинні схвалити цю пропозицію і відправити заявку в організації. Місцеві активісти вже просять їх це зробити.
Міністр культури Фландрії, регіону, який розмовляє голландською мовою, вже визнав картоплю частиною культурного надбання країни. Франко— і німецькомовні регіони повинні обговорити це питання в 2015 році.
У Бельгії не менше 5000 кафе і ресторанів, де подають картоплю фрі. На душу населення це більше, ніж ресторанів "McDonald's" у США. Понад 90% бельгійців їдять фрі принаймні один раз на рік, і вони споживають більше картоплі на душу населення, ніж в будь-якій країні в Європі. За статистикою, середній бельгієць з'їдає приблизно 75 кілограмів смаженої картоплі щороку.
Саме в Бельгії винайшли фрі, хоча іноді її помилково приписують французам. Бельгійський фрі традиційно продається в паперовому конусі-кульку.
Перші види картоплі були маленькими: одна картоплина була не більшою за м'ячик для настольного тенісу. Потім було виведено знайомі нам сорти картоплі з великими плодами. У 1600-х бельгійці придумали смажити тонкі смужки картоплі. У долині річки Маас між Дінаном і Льєжем, де з'явилася ця страва, почали готувати фрі тому, що в цій області риба, головна їжа в той час, була в дефіциті.
Під час першої світової війни американські солдати спілкувалися з бельгійцями та пригощалися їхньою національною їжею, але оскільки французька мова в Бельгії була державною, американці вирішили, що фрі винайшли у Франції. Звідси і назва, дана ними цій страві: якби американці знали, що картопля була дітищем бельгійців, можливо, назва була б іншою.
Хоча критики висувають претензії до смаженої картоплі, стверджуючи, що фрі забиває судини холестерином, деякі вчені говорять, що вона знижує кров'яний тиск. Гіпертонікам це може стати в пригоді.
У списку ЮНЕСКО є 314 пунктів нематеріальної культурної спадщини, достойних збереження, починаючи від турецької кави і аргентинського танго і закінчуючи поліфонічним співом пігмеїв Центральної Африки.
