Лише у липні на Рівненщині зафіксували три масові харчові отруєння, або спалахи гострих кишкових інфекцій, як кажуть фахівці: у рівненському закладі «Бочка», у кафе «Гурман» в селі Мізоч Здолбунівського району, а в минулі вихідні — у Дубні, на фестивалі «Тарас Бульба».
За медичною допомогою звернулися 18 учасників фестивалю. Люди підозрюють, що захворіли після вживання шаурми підприємця, який торгував нею на фестивалі. Десятеро потрапили в інфекційне відділення райлікарні. Організатори дійства кажуть, що з’ясовують із підприємцем причину отруєнь й чекають результатів лабораторних досліджень. Адже шаурму купувало значно більше людей, ніж захворіло, тому припускають, що причина, можливо, в іншому. У всіх попередніх випадках у хворих виявили сальмонельоз — інфекційне захворювання з фекально-оральним способом передачі збудника.
Та найбільш масовим отруєнням був випадок у Мізочі, де кількість людей, які унаслідок гуляння на весіллі в кафе «Гурман» потрапили до лікарні з гострою кишковою інфекцією, сягнула 84-ох. І це — «рекорд» масового отруєння за останні 12 років. Лікарі-епідеміологи радять, як завжди, мити руки, не купувати харчі на стихійних ринках, не їсти нічого протермінованого, не готувати на тиждень наперед тощо. Але яка гарантія того, що в усіх закладах, де готують їжу, ці нібито прості поради — обов’язкові до виконання? І що власник закладу стежить за дотриманням усіх санітарно-гігієнічних норм, щоб люди не захворіли? Насправді таких гарантій немає. Поліція відкрила кримінальні провадження. Винних, якщо знайдуть, може, оштрафують. Тим часом в інших закладах можуть отруїтися інші люди, скільки — ніхто не знає.
Мораторій на проведення перевірок уже зняли, але у нинішньому контексті вони не мають сенсу, — констатує керівник Рівненського обласного лабораторного центру Роман Сафонов. — Якщо немає системного підходу, то не буде результату й від хаотичного проведення перевірок. Тим паче, нині немає їхнього законодавчого супроводу. Для запобігання подібних випадків потрібні комплексні заходи та оздоровча кампанія. Тобто недостатньо лише констатувати, що стільки-то людей захворіли, потрібно вжити заходи, щоб це не повторювалося. А їх, на превеликий жаль, ніхто не вживає.
Сергій Шуляренко, завідувач відділення особливо небезпечних інфекцій Рівненського обласного лабораторного центру, вважає, що система профілактичної медицини в Україні зруйнована. На своїй сторінці у Facebook він пише про знищення основних складових держсанепіднагляду — запобіжного нагляду та проведення раптових обстежень. З їх втратою Держсанепідслужба фактично втратила свої функції та вплив. «Ці функції розділили між собою різні відомства на догоду насамперед бізнесовим колам, які прагнули позбутись контролю та нагляду за виробництвом продукції, умовами праці тощо», — пише Сергій Шуляренко.
У результаті в останні роки санітарно-епідемічна ситуація в державі погіршилася, і цей факт неможливо заперечити: кількість спалахів гострих кишкових інфекцій зросла у кілька разів; уперше за багато десятиліть зафіксовано захворювання людей на ботулізм під час вживання консервованих продуктів заводського виготовлення. Як багато років тому, люди стали помирати від кору, правцю, ботулізму. Два роки тому критична ситуація склалася з наданням допомоги потерпілим від укусів тварин, в тому числі й скажених, через відсутність вакцини. Шуляренко пригадує, як лікарі змушені були рекомендувати родичам потерпілих негайно і будь-яким шляхом придбати і привезти необхідний препарат з-за кордону. В Україні вони не були сертифіковані, але іншого способу порятунку просто не було.
Два роки тому в Україні розпочалася й епідемія кору, від якого уже померли кілька десятків людей. Причина проста: низький рівень вакцинації через відсутність вакцини. Тепер закупівлі проводять місцеві ради та громади, через брак коштів — іноді несвоєчасно або в недостатній кількості, і реальної відповідальності ніхто не несе.
Питанням біобезпеки й раніше не приділяли належної уваги, а тепер в областях залишилися лише лабораторії особливо небезпечних інфекцій. Вони можуть проводити дослідження матеріалу, який їм доставлять, тобто лише констатувати. На заходи з попередження чи недопущення поширення цих інфекцій немає ні лабораторій, ні кадрів.
Шуляренко вважає, що уже сьогодні потрібні спеціалісти, які займатимуться не спостереженням, які нікого ні до чого не зобов’язують, а державним наглядом і постійним контролем за виконанням заходів запобігання інфекційним хворобам. Лише так, на його думку, можна розраховувати на результат. Інакше усі цифри зі збільшення кількості випадків інфекційних хвороб — не більше, ніж цифри. У який бік вони завтра зміняться, ніхто не знає.
Світлана Федас.
