З 25,5 тисячі жителів нашої області, які потерпають від психічних розладів, найбільше — 6134 — мешкає у Рівному. Інакше кажучи, майже кожен сороковий мешканець обласного центру має відхилення у психічному здоров’ї. У половини з цієї категорії хворих наявне найскладніше і найзлоякісніше захворювання — шизофренія.
Психічних захворювань нині стало більше, все частіше психічні відхилення зустрічаються у людей від 16 до 30, що завідувачка психіатричного стаціонару обласного центру психічного здоров’я населення Наталія Миронюк пояснює соціально-економічними проблемами в державі. Саме молодь, на її думку, є найбільш незахищеною перед сучасними проблемами, адже не має впевненості в завтрашньому дні — отриманні освіти, роботи, житла. Звісно, не варто відкидати і генетичну схильність до виникнення того чи іншого психічного захворювання. Однак за сприятливих умов вона могла б і не проявитися. Хвороба не обирає якусь конкретну категорію людей. Тому серед пацієнтів психіатрів можна зустріти як людину просту, з мінімальним рівнем освіти, так і з університетським дипломом, знанням п’яти іноземних мов і високою начальницькою посадою. Втім, не варто усіх відвідувачів психіатричних закладів записувати до числа розумово неповноцінних. Адже значна частина звернень до психіатра пов’язана з тимчасовими розладами здоров’я, які після проходження курсу лікування повністю зникають. До таких відносяться невротичні, депресивні стани тощо. Найголовніша проблема людей з психічними розладами нині — кошти на лікування. Адже якщо раніше пацієнтів з І та ІІ групою інвалідності (при шизофренії, епілепсії) повністю забезпечували безкоштовно ліками і в психіатричних лікарнях було стільки медикаментів, що їх навіть не було можливості всі використати, то нині ввесь тягар лікування лягає на плечі рідних хворого. Наприклад, у 2002 році на дільницю, а в Рівному таких є чотири, психіатру на місяць виділялося лише 20-30 грн. на безкоштовні ліки, це притому, що один дільничний психіатр обслуговує близько 1,5 тисячі хворих. У 2003 році трішки фінансування збільшилося, і в літній період уже виділялося на дільницю по 500 грн., втім, до кінця року сума знову знизилася до 70 грн. Якщо врахувати, що при використанні найдешевших препаратів для лікування шизофренії потрібно на одного хворого близько 60 грн., а при використанні більш ефективних сучасних засобів і всі 600 грн. у місяць протягом всього року та потім ще по 7-8 місяців щороку, то можна собі уявити, на яку кількість хворих того фінансування вистачає. У стаціонарі половину хворих вдається забезпечити безкоштовними ліками. Втім, нині на стаціонарне лікування потрапляють лише найтяжчі хворі з прогресуючими хворобами. Люди з депресіями та неврозами (легкими їх формами) лікуються амбулаторно. Щоб їх поставити на ноги, теж потрібні чималі суми. Наприклад, препарати для лікування депресивних станів обійдуться у близько 180 грн. щомісяця (курс лікування — 8-12 місяців). Незважаючи на те, що рівенські спеціалісти у галузі психіатрії мають досить високий професійний рівень і деякі з них повиїжджали за кордон (у США, Канаду), де працюють за спеціальністю, що свідчить про те, що їх там неабияк цінують, зарплата українського психіатра залишає бажати кращого. Приміром, молодий лікар-інтерн має оклад трохи більший за двісті гривень плюс 25% за шкідливість роботи. Через це молодь нині у психіатрію не йде, обираючи більш престижні спеціальності лікаря-хірурга, стоматолога, реаніматолога тощо. Тому рівенські психіатри — це в основному люди пенсійного та передпенсійного віку. З одного боку це добре, адже свідчить про те, що в психіатрії працюють спеціалісти зі значним стажем роботи, з іншого — тяжко уявити, хто лікуватиме хворих у майбутньому.
