У Німеччині нещодавно показали документальний фільм «Дядечко Адольф», автори якого проаналізували десятки тисяч листів, що надходили Гітлеру від його шанувальників за роки війни. Кореспонденція потрапила в руки радянських військ під час взяття Берліна в 1945 році.
Десятиліття листи пролежали недослідженими в російських архівах, пише британська газета «The Daily Telegraph». Але в 2007 році їх надали для вивчення, і в Німеччині на їхній основі написали книгу «Листи Гітлеру». Листи часто слідували разом з подарунками. Наприклад, судетська німкеня Маргаретс Вагнер у 1938 році відправила Гітлеру пару в’язаних шкарпеток. «Я зв’язала їх для Вас, тому що Ви звільнили нас», — написала вона. А от жителька Берліна фрау Трельцш послала вождю три шовкових носових хустинки, на яких вишила його портрет. Заступник Гітлера Рудольф Гесс відправив їх назад, заявивши: «Вам не дозволено надсилати носові хустинки з портретами пана Гітлера!». Такі фанатичні шанувальниці були взяті під спостереження гестапо. У міру того, як він піднімався до вершин влади, листів надходило все більше. У поштамтах Берліна і Мюнхена були сформовані спеціальні відділи, щоб справитися з потоком послань, що надходили щодня. Наприклад, 25 квітня 1932 року, через день після виборів, які зробили Націонал-соціалістську робочу партію Німеччини ключовою силою в німецькій політиці, Петер Бек із Сілезії (нині — частина Польщі) написав: «Ми більше не хочемо нічого знати ні про який уряд — ми тільки хочемо Адольфа Гітлера як диктатора. Ми, націонал-соціалісти, хочемо, щоб були заборонені всі газети, що жалять отрутою нашого фюрера, щоб євреїв віднесли до тієї категорії, якою вони насправді є, щоб розрахувалися з усіма місцевими чиновниками, які обдурили своїх громадян. Ми дамо свою кров Адольфу Гітлеру. Виконайте свою програму залізною рукою з диктаторською волею. Не ведіть переговорів, але дійте! Ми довіряємо нашому фюреру і жертвуємо йому кожен удар своїх сердець!».
