Китайська лікувальна гімнастика, бісероплетіння та урок духовності — так починається звичайний ранок у «Передзвоні». Цей заклад дещо подібний до дитячого садка, але розрахований на більш дорослих людей з особливими потребами, які мають порушення нервової системи, опорно-рухового апарату, синдром Дауна.
— Вони — вічні діти, які не можуть обходитися без сторонньої підтримки. Та попри це, дуже добрі і талановиті. Просто не всі готові їх сприймати такими, якими вони є, - розповідає Марія Косинська, голова громадської організації «Спілка інвалідів з дитинства «Передзвін», яка сама є матір'ю доньки з особливими потребами. Цієї весни «Передзвону» виповнюється п'ять років. Громадську організацію заснували батьки особливих дітей, яких об'єднала спільна проблема — по досягненні повноліття дитини їй нікуди піти. Бо усі міські заклади зі схожим профілем орієнтовані лише на вихованців до 18 років. Спочатку родини збиралися на спільні зустрічі по домівках, згодом отримали невелику кімнатку у Народному домі. А у 2012-му облаштувались у будівлі колишнього дитсадка на Соборній, 420-А. Цього разу на допомогу прийшла міська влада, яка дала в оренду частину будівлі. Знайшлися підприємці-благодійники та депутати, долучилися батьки, і спільними зусиллями його відремонтували. Щодня частина батьків приходить сюди на чергування, а педагоги та студенти, які проводять заняття, працюють на волонтерських засадах. — Понад півсотні сімей допомагаємо з адаптацією їхніх дітей. Переважно це рівненські родини. Але є і такі, що доїжджають з-за міста. Щороку нас стає все більше, і ми завжди раді однодумцям, — каже Марія Косинська. Вихованці «Передзвону» виготовляють листівки, ліплять з глини та солоного тіста, плетуть прикраси з бісеру, танцюють. А ще вчаться готувати різні страви, мити посуд, прибирати. Відвідують заняття з психологом та реабілітологом. Все це допомагає їм розвивати дрібну моторику рук, поліпшує координацію рухів, вчить зосереджуватися. Бо для звичайної людини зав'язати шнурок на черевиках — хвилинна справа, а для особливої — майже подвиг.
Кілька разів на рік вихованці «Передзвону» та їхні батьки проводять благодійні ярмарки. Цієї зими рівняни могли бачити їх у торгово-розважальному центрі на вул.Макарова, а навесні «передзвонівці» вийдуть з ярмарком до Свято-Воскресенського собору. Усі виручені кошти ідуть на утримання організації. Також особливі діти бувають в обласній науковій бібліотеці, де для них проводять різні майстер-класи. Співпрацює організація і з «Інваспортом», долучаються й інші заклади.
— Ви звертали увагу на паперову курку у вікні Музею бурштину? Її зробили наші діти, а дирекція музею виставила на огляд перехожих та відвідувачів! Для нас, батьків, «Передзвін» також став віддушиною, бо ми тут спілкуємося, ділимося досвідом, — додає рівнянка Наталія Левун. — Ми з донькою прийшли сюди торік у вересні. І я бачу, як змінилася моя 19-річна Богдана. Бо тут у неї з'явилися друзі, нові інтереси. Викладачі — надзвичайно хороші. Боїмося тільки, що їх переманять інші заклади, які, на відміну від нас, мають фінансову можливість запропонувати їм добре оплачувану роботу. Планів у «Передзвону» чимало. Зокрема, цього року матимуть тренажерний зал — цей проект переміг у міському конкурсі і буде профінансований з громадського бюджету. Батьки також мріють створити театральну студію. А ще сподіваються, що «Передзвін» стане комунальним закладом. І буде існувати не на «голому» ентузіазмі і за благодійні кошти, а буде підтримуватися міською громадою, зможе платити своїм викладачам достойні зарплати і охопить ще більше сімей, де виховують особливих дітей.
