У Рівному презентували книгу єврейки, якій вдалося вижити під час Голокосту

Книга «Місто моє розстріляне», яку написала рівненська єврейка Хая Мусман, вперше вийшла друком 1994 року у Нью-Йорку (США) російською мовою. Пізніше її переклали англійською мовою. І лише цього року у Рівному «Місто моє розстріляне» надрукували українською. Сьогодні на презентації книги була присутня донька авторки Рейчел Келмансон, щоправда, через Skype-зв'язок, оскільки жінка живе у Нью-Йорку.

Під час презентації Рейчел Келмансон розповіла, що її батьки, які обоє були рівнянами, часто розповідали про Рівне. Згадували пісні, які тут співали, розповідали історії зі свого дитинства. Зокрема, Хая Мусман часто згадувала за масовий розстріл рівненських євреїв у Сосонках, про її знайомих та друзів, що там загинули. І для того, аби хоч якось зберегти історії тих людей, вирішила написати книгу «Місто моє розстріляне».

– У книзі мама розповідає історії тих людей, які не вижили у період Голокосту, – зазначила донька авторки.

Директор Центру «Мнемоніка» Максим Гон розповів:

– У книзі «Місто моє розстріляне» Хая Мусман розповідає про зовнішність, характер і поведінку людей, з якими була знайома та про місто, яке не можна уявити. До прикладу, розповідає про те, що ванна була лише у декількох рівнян та її вважали предметом неймовірної розкоші. У книзі авторка розповідає про Рівне у період між Першою та Другої світовими війнами, про місто у 1944, а також про подорож у Сосонки – місце, де розстріляли 17,5 тис. євреїв. Вона була єврейкою, якій вдалося вижити у період цих розстрілів. А вижило всього декілька десятків.

Учасник Літньої школи з питань політики та публічної історії в Україні «Як міста (не) пам’ятають» Олександр, який уже встиг прочитати книгу «Місто моє розстріляне», поділився:

– З одного боку, книга нагадувала розповідь дитячої безпосередності. Там немає дешевої сентиментальності, радянського пафосу, коли часто говорять про нелюдів, які знущалися. У книзі все просто. З іншого боку, я згадав російського прозаїка Шаламова. Авторка, як і він, пише, що всіх вбили, а потім розказує, кого саме і за що. Коли читаєш про долі людей, тоді розумієш, що саме тоді відбулося. Поєднання всього того жаху і простоти – це головне враження від цієї книги.

До слова, Хая Мусман народилася у 1922 році у Рівному. Коли їй було 18, то жінка разом із двома двоюрідними братами виїхала з Рівного. Повернулася у рідне місто вже після війни. У Рівному вона познайомилася зі своїм чоловіком. Вони одружилися та поїхали у Кемерово, що в Росії. Після смерті чоловіка Хая Мусман разом із донькою переїхала у США, де у 75 років здобула третю освіту. До того вона вже мала історичну та юридичну освіти, була успішною адвокаткою у Москві та володіла шістьма мовами.