4 листопада сержант Микола Ковальчук помер у місті Кам’янка Черкаської області.
Побратими 48-річного військовослужбовця розповіли, що йому стало вмить зле, дуже заболіла голова, піднявся тиск… Вони викликали «швидку», але врятувати захисника не вдалося.
Віддати останню шану захиснику можна буде сьогодні о 12.00 в Свято-Троїцькій церкві ПЦУ (вул. Басівкутська, 60). Поховають його на кладовищі «Тиннівське».
Додамо, що Микола Ковальчук народився у Рівному, навчався у місцевій школі-інтернаті, а за тим здобував фах зварювальника.
«Він працював і в Рівному, і по всій Україні, і за кордоном. Саме в Естонії Миколу і застав початок війни. Він відразу почав розпитувати, яка в нас ситуація. Я заспокоювала, як могла, але він не повірив. Лише сказав: «Мама, тримайся». Я відразу відчула, що він збирається повертатись. Але Коля прямо так і не відповів. Лише через деякий час написав «Скоро побачимось» і вже за дві години стояв на порозі дому,» - розповідає дружина Наталія.
Микола не став чекати виклику – пішов у військкомат записуватися добровольцем.
Коли його викликали на службу, то забрав зварювальний апарат, багато свого інструменту і повіз іх із собою.
Про те, що довелося побачити, Микола не розповідав рідним. Заспокоював: «Мама, сама розумієш, це війна, всяке може трапитися». Натомість залюбки ділився тим, які у нього хлопці, як вони всі справно разом служать, як підтримують один одного.
«І це насправді таке братерство, я коли з ними поговорила, зрозуміла, чого він так казав. Вони всі один за одного, підтримують, поважають, а Микола багатьом з них нагадував батька – добрий, але вимогливий, строгий. Йому ж до дисципліни не звикати, то й хлопців тримав. А загалом він був надзвичайно чуйним, готовим на все для сім’ї, для інших, завжди готовий допомогти і стати опорою,» - пригадує дружина.
Вічна пам'яь Герою!
