В усіх великих містах Росії відкрили пункти призову на «спецоперацію» в Україні.
У кілька таких пунктів у Петербурзі сходило «Радіо Свобода».
Якщо ввести в google-пошуку словосполучення «набір добровольців», він автоматично продовжить запит, видавши у перших двох рядках «набір добровольців на Україну» та «набір добровольців на війну». Пункт відбору за контрактом розташований по сусідству зі штабом військової частини.
На вході в пункт – черговий, молодий сержант, який зустрічає тих, хто прийшов, і відповідає на дзвінки.
Підходжу і говорю, що хочу укласти контракт.
– Ви на спецоперацію?
– Так, на Україну.
- Військовий квиток із собою?
– Ні, лише паспорт узяв.
- А термінова служба у вас є?
- Ні, я не служив.
– А чому?
- Плоскостопість.
– А… Ну, тоді ви, мабуть, нам не підійдете. Нам люди із бойовим досвідом потрібні.
- Ну, я так ходжу нормально.
Черговий на секунду «підвисає», потім знімає трубку і комусь дзвонить:
– Слухай, а ми ж на спецоперацію не беремо тих, хто не служив? Людина має військовий квиток. Плоскостопість… А, нормально все?
Проходжу до кімнати очікування, але перед цим потрібно здати мобільний телефон. Тут же, збоку від входу, стоїть металева шафа з комірками з парою десятків маленьких скриньок із ключем. Кладу смартфон в одну з комірок і проходжу в зал, що нагадує навчальний клас, з партами та стільцями. Там четверо людей чекають на черги на спілкування з інструктором.
За 15 хвилин запросили до інструктора і мене. У спеціально відведеній кімнаті їх працює кілька людей, кожний за окремим столом. Бажаючому укласти контракт пропонується заповнити анкету із зазначенням особистих даних, відомостей про місце навчання та рівень освіти. До анкети додаєтьсязначний перелік аналізів.
Однак здавати аналізи необхідно лише тим, хто йде на звичайну службу за контрактом. Тим, хто вирушає на «спецоперацію», пояснює інструктор, із цього списку «взагалі нічого не треба».
В особистій анкеті, під якою потрібно поставити свій підпис, є рядок - «за програмою інтенсивної загальновійськової підготовки з курсом виживання ознайомлений». Запитую, що це за курс і чи потрібно його проходити. Ні, не треба.
До процесу спілкування підключається начальник пункту відбору, що проходить повз, полковник Віталій Мудрук, цікавлячись, чи перебуваю я на військовому обліку в Санкт-Петербурзі. Кажу, що ні, і чую у відповідь: «Поставимо. Без проблем. З військовим квитком туди підходите».
Нарешті розмова доходить до грошового забезпечення.
– Ви коли рядовим поїдете – скільки зараз долар, 57? Ну, три тисячі десь. Плюс бойові, чотири з половиною, напевно, – прикидає інструктор. – Ну, ось множте на тридцять. Загалом хлопцям, яких ми відправляли на спецоперацію, виплачували від 160 до 300 тисяч. Я не знаю, від чого це залежить.
За словами інструктора, тим, хто «за стрічкою», щодня доплачують по 10 тисяч рублів. Під «стрічкою» йдеться про російсько-український кордон. На запитання, чи не можна платити в рублях, інструктор відповідає, що оплата буде здійснюватися саме в рублях, «просто всі звикли у доларах рахувати».
У групі пункту відбору соціальної мережі «Вконтакті», де петербуржців активно запрошують взяти участь у «спецоперації», про рублі, до речі, нічого не сказано.
У «закличних» повідомленнях з патріотичними картинками поряд з пунктом, що повідомляє про високе грошове забезпечення для контрактників, намальований мішечок зі знаком долара.
Пости із запрошенням взяти участь у «початому» перемежовуються розповідями про полководців Другої світової та дійових осіб іншої, неоголошеної війни в Україні.
Один із них тувинець Мерген Донгак, якому Володимир Путін надав звання Героя Росії.
«Він пробрався до табору ворога і ножем зарізав 34 націоналістів з охорони та звільнив полонених російських солдатів: близько 60 бійців із Чечні та 40 людей різної національності», – розповідається про подвиг нагородженого.
Закінчується пост закликом: «Будь як герой і приєднуйся до нас!». Поруч телефон пункту відбору на військову службу за контрактом у місті Санкт-Петербург.
Цікаво, що у Чечні історію з порятунком бійців із полону спростовують і називають «українським фейком». В офіційній версії «подвигу» Мергена Донгака також немає згадок про порятунок полонених.
