Пам’ятник, приурочений звільненню від епідемій, височіє у Рівному. Це єдине скульптурне зображення з подібним смисловим навантаженням, розміщене в самісінькому серці обласного центру України. Пам’ятник давній і водночас молодий, адже сучасники відновили його за зразками зі старих фотографій.
Як повідомляє «Радіо Свобода», квіти до підніжжя рівненської Богоматері приносять молодята, а перехожі частіше звертають погляди до своєї Берегині, котра, за переказами, вберегла городян від страшної пошесті, розповідає історик Олена Прищепа.
«У 1770 році в Рівному трапилася велика біда. Із Західної Європи на схід швидко поширювалася страшна епідемія. Її називали по-різному – чума, чорний мор, морове повітря. Поширюючись через повітря, вона вкоротила віку сотням рівнян. Для вшанування їхньої пам’яті міські жителі, зібравши кошти, спорудили цю кам’яну статую Божої Матері. Як свідчать народні перекази, після її встановлення жахлива недуга відступила», – розповідає історик.
Через 75 років до Рівного прийшла епідемія холери. Рівняни вирішили відреставрувати статую Заступниці – і ця пошесть відступила. Відтоді щовечора біля пам’ятника запалювали вогні ліхтарів.
Згадував про нього у своїх творах і письменник Володимир Короленко, який жив тут у 60-х роках ХІХ століття, розповідає Олена Прищепа.
Ось, скажімо, уривок із його автобіографічного твору «Історія мого сучасника»: «Статуя, освітлена ранковим промінням, маячіла над гомінким і барвистим безладдям базару. Було в ній щось таке, від чого я одразу спинився, а через хвилину стояв на колінах, без шапки, і хрестився, піднявши очі на Мадонну…»
Так тривало до 1952 року, коли за одну передвеликодню ніч пам’ятник демонтували й вивезли у невідомому напрямку. Відновили його лише у 2005-му з ініціативи міської влади – як символ нетлінної історичної пам’яті, злагоди, миру, віри.
