У Венеції хочуть заробити на похоронному туризмі і чекають у гості багатих небіжчиків

Міська влада знаменитої Венеції дійшла висновку, що право бути похованим на одному з місцевих цвинтарів можна продавати. Раніше така честь випадала тільки обраним. Журналісти вже охрестили нову ініціативу «Смертю у Венеції» — за аналогією з новелою Томаса Манна і фільмом Лукіно Вісконті. Щороку мерія одержує сотні запитів від бажаючих залишитися у великому місті назавжди, але бути похованими у Венеції досі могли тільки місцеві жителі і знамениті іноземці.

2 хв. читання

смартфони Apple iPhone 17 ціна в Україні

На острові Сан-Мікеле знаходиться могила Бродського, він дуже любив Венецію, її набережні нагадували поету Петербург. Тут же знайшли останній притулок великий антрепренер Сергій Дягілєв і композитор Ігор Стравінський.

З січня стати одним з обраних зможе кожен, щоправда, за визначену плату, сума уточнюється. Місто дозволить привозити сюди урни з прахом померлих і висипати їх у море.

Нову послугу залишилося схвалити міській раді і Ватикану. Противники пропозиції вважають, що перетворювати затоку в море мертвих не дуже гарна ідея, але шансів у них небагато — місто, яке у буквальному значенні занурюється в море, має гостру потребу в грошах.

Делікатну процедуру, яка дуже не подобається Ватикану, поки не продумали. Вважають, що, скоріше за все, буде так: на місці старого центрального входу на цвинтар Сан-Мікеле побудують спеціальну платформу, люди будуть виходити на неї, тримаючи урну з прахом у руках, на кілька хвилин їх будуть залишати тут одних, без свідків. Тим, кому не подобається платформа, нададуть спеціальний катер — розвіяти прах подалі від міста.

У комуні пропрацьовують різні варіанти. Для людей з традиційними поглядами на Сан-Мікеле створять сад пам’яті — вміст урни можна буде закопати і залишити на цьому місці камінь з ім’ям. Робити таке раніше забороняв закон — переживали за екологію, чистоту затоки і моральний бік справи. Але коли потрібні гроші — мораллю можна знехтувати.

Журналісти відзначають, що таке поховання і така смерть тут нікому не здаються чимось дивним. У венеціанців все життя — не як у всіх.

У громадському транспорті дорогою на роботу вони не трясуться, а гойдаються. Збирають не на авто, а на човен. «Швидка», поліція і пожежники тут не приїжджають, а припливають із блималками. Холодильники і меблі в квартири потрапляють через вікна. Страждаючи від щорічних повеней, по воді тут ходять частіше, ніж по суші.

”Так, тут у нас одружуються, тут і вмирати тепер будуть. Може згодом до нас будуть приїжджати народжувати — народитися у Венеції — це теж чудово. Так у Венеції стане більше жителів», — пояснює Джанфранко Беттін, заступник мера Венеції.

Поділитися цією статтею