Він закликав сейм криміналізувати символіку ОУН-УПА, повідомляє Onet.
Офіційний Київ відреагував на такі заяви стримано. Україна реагувати відповідно до того, які дії ухвалить влада Польщі. Також міністерство закордонних справ уважно спостерігає за ситуацією з українськими біженцями у Польщі.
Одразу після президента з ультиматумом до України виступив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш.
Він заявив, що Польща блокуватиме вступ України до ЄС, якщо українці не визнають подій на Волині 1943–1944 років актом геноциду проти поляків.
– Якщо Україна не примириться з геноцидом на Волині, якщо не буде ексгумації чи вшанування пам’яті, вона не матиме жодних шансів на вступ до Європейського Союзу. Я висловлював дуже чітку і рішучу опозицію у випадках, коли будь-яким чином топталося добре ім’я Польщі або робилися спроби прославляти Бандеру, – сказав Владислав Косіняк-Камиш.
Нагадаємо, що «Волинська трагедія» була серією етнічних чисток, що включала взаємне знищення українців та поляків на Волині в роки Другої світової війни, причому польські жертви вбивств та насильства на боці української сторони досягали десятки тисяч, а українські жертви — тисяч, згідно з Українським інститутом національної пам’яті.
Цей конфлікт став кульмінацією польсько-українського протистояння, що тривало з 1918 року, і включав як атаки УПА на польські поселення, так і польські відповідні дії та депортації в Галичині та на Холмщині.
Передувала цьому політика пацифікації влади Польщі, яка є злочином проти людства, здійснений польською владою проти українського населення Галичини.
Пацифікація супроводжувалась масовими арештами, побиттям та вбивствами людей, закриттям і руйнуванням українських установ у Галичині. Наслідком акції стала подальша значна радикалізація українського руху опору на західноукраїнських землях.
У 1920—1921 роках, близько 100 000 українців було загнано в концентраційні табори польським урядом, де їм часто відмовляли в їжі та ліках; деякі з них померли від голоду, хвороб чи самогубства. Серед жертв були не лише солдати та офіцери, а й священики, адвокати та лікарі, які підтримували українську справу. Кількість загиблих у цих таборах від хвороб оцінювалася в 20 000 осіб.
