У Житомирі впіймали маніяка?

1343 0

Сьогодні Житомир лихоманять не тільки політичні пристрасті, але й чутки про маніяка, початок яким поклало звіряче вбивство 20-річної студентки місцевого Агроекологічного університету Марії Петришин. Розчленоване тіло дівчини, упаковане у великі білі мішки, знайшли на околиці обласного центру 6 листопада цього року. А безвісти зниклою Маша вважалася з 30 вересня. За підозрою в злочині були затримані, але всі висунуті спочатку версії виявилися помилковими. Тільки зараз нібито намітилося «світло в кінці тунелю». Втім, правоохоронці поки не можуть поділитися подробицями розслідування. А тим часом перелякані обивателі продовжують говорити про «серійного вбивцю дівчат», приписуючи йому все нові жертви. Можливо, це пов’язано з тим, що близько півроку тому в місті був скоєний схожий злочин? І дуже може статися, що паніку мимоволі спровокувала одна з місцевих газет, висунувши версію про «чергового Чикатила». Автор матеріалу провела власне розслідування, намагаючись розібратися в передісторії трагедії.

Маша була талановитою і скромною У Житомир Маша приїхала навчатися зі Львівської області, вступила на факультет лісового господарства, який відкрився нещодавно і конкурс там був відносно невеликий. Більше того, Маші вдалося стати студенткою без складання іспитів! Проте справа не в знайомстві, не в банальному везінні. Просто Маша добре вчилася в школі й зайняла призове місце на олімпіаді. Пояснюється і вибір професії — на Західній Україні лісогосподарські спеціальності дуже цінуються. — Маша належала до тих рідкісних студентів, заради яких викладачі готові працювати без відпочинку, — згадує професор Анатолій Гудзій. — Маша ніколи не лінувалася готуватися до занять, і відповіді в неї були просто блискучі. — Ввесь перший курс Маша жила в тітки, — розповідає декан факультету лісового господарства Василь Турко. — Але цього року, в перших числах вересня, жінка поклопоталася про влаштування Маші у гуртожиток, мотивуючи це тим, що повертається з армії її син. Маша оселилася в гуртожитку будівельного коледжу, де багато нашої молоді. Дівчина була дуже гарною студенткою. Ми хотіли подавати її кандидатуру на підвищену стипендію. Зараз дехто намагається лити бруд на її ім’я, але все це — домисли. Однокурсники теж згадують про Машу як про чудову людину. Дівчину любили за те, що вона ніколи і нікому не відмовляла в допомозі. Всі з нею дружили. — Маша завжди ночувала в гуртожитку, — говорить вихователь Альбіна Олександрівна. — Скромна, привітна, дуже чарівна. Ми всі дуже переживаємо те, що сталося.

Не дійшла до гуртожитку 300 метрів 30 вересня, у четвер, Маша відпросилася з останніх пар, щоб зібратися в дорогу — у неї був квиток на Львів. — У четвер Маша прийшла з навчання і радісно повідомила, що завтра їде додому, — зі слізьми розповідає Оля, сусідка по кімнаті. — Зібрала сумки, перекусила і пішла до тітки за якимись речами. Вона навіть сумочку і гроші не взяла з собою, тому що розраховувала швидко повернутися. У родички студентка взяла зимову куртку і порожні скляні банки. З цим нехитрим скарбом вирушила назад у гуртожиток. Біля ЦУМу зустріла дядька, сказала, що ненадовго їде, попрощалася і... Більше дівчину ніхто не бачив. Два дні близькі й друзі Маші непокоїлися від хвилювання, але все ще сподівалися, що все обійдеться. А на третій день подали в розшук. Яким же був жах, коли біля узбіччя дороги перехожий наштовхнувся на шматок ноги. Коли сигнал про страшну знахідку надійшов у міліцію, там спочатку подумали, що він знайшов викинутий кимось протез... Міліція взялася шукати труп і 6 листопада виявила те, на що невідомий звір перетворив милу, добру, розумну Машу. До гуртожитку вона не дійшла якихось 300 метрів. Що ж могло статися на цьому невеличкому відрізку дороги в центрі міста близько восьмої вечора, коли на вулицях було повно людей? — Маша точно нікуди не збиралася заходити, — продовжує подружка Оля. — Вона взагалі рідко кудись ходила. У Львові в неї був хлопець, вони навіть збиралися одружитися навесні. У Житомирі з хлопцями не гуляла, однокурсники були для неї не більше, ніж друзями. За ввесь час, що ми з нею жили разом, тільки один раз пішли в нічний клуб, та й то тому, що попалися безкоштовні запрошення. Їх роздає наш університетський профком. Тим часом під час розслідування трагедії автору цих рядків не раз доводилося чути про те, що Маша мало не регулярно відвідувала нічні клуби. Працівники міліції, з якими довелося спілкуватися, навіть поскаржилися: мовляв, неправильно це, аморально!..

Безкоштовний абонемент — це погано? Голова студентського профкому, який назвався Іваном, відразу ж погодився, що «молодіжна програма», коли в нічні клуби роздають безкоштовні запрошення, не занадто вдала. — Можливо, це не найпідходящі для студентів заклади, — говорить він. — Але альтернативи немає. Чому клуб пішов на таку угоду? Думаю, для залучення клієнтів. Шкода, звичайно, що немає окремих «студентських» днів. Наші юнаки й дівчата відпочивають разом з іншими відвідувачами, а там трапляються, напевно, різні люди. Думаю, якби студентам довелося сплачувати гроші, багато віддали б перевагу заощадити. Але відпочивати ж все одно хочеться, і навіть потрібно — для юного віку це цілком природно. Що ж стосується Маші, то вона ходила в нічний клуб максимум двічі. І вже точно не 30 вересня, коли сталося нещастя. Всі, хто знає дівчину, впевнений: нічний клуб тут ні до чого, і цю версію не варто навіть обговорювати. Скоріше, вже вірять у версію про релігійну конфесію (така справді існує) або у версію про маніяка. Не впевнена, що паніка виправдана, скоріше навпаки, але в багатьох навчальних закладах після того, що сталося, учням нагадували, як небезпечно ходити по місту ввечері поодинці. У деяких випадках навіть вказували час, коли імовірний «маніяк» різко активізується: з 17.00 до 21.00. Це підтвердили студенти Житомирського педуніверситету. Мовляв, справді, заходили люди до нас на пари, застерігали. — Та ні, ніхто подібних вказівок не давав, — відповідає на моє запитання проректор педуніверситету Микола Осадчий. — Було тільки так, що по внутрішньому радіо оголосили, мовляв, у зв’язку з тим, що в Україні почастішали випадки згвалтувань і убивств, молоді треба поводитися обережно. А що стосується походів по групах, то хто це був — не знаю. Але по-людськи, звичайно, тривожно. Це ж наші діти, за них завжди душа болить. Начальник карного розшуку Сергій Талько вважає так: — Самі ви (певне, журналісти. — Авт.) і створили паніку. Ніякого маніяка немає. Серійного вбивці теж. Це випадок одиничний. Нічого більше сказати не можу, тому що йде слідство.

Підозрюється рецидивіст На початку статті автор згадував, що спочатку в справі були затримані. Журналісту навіть вдалося поспілкуватися з одним із таких людей — Ігорем, працівником житомирської фірми. Молода людина була випущена за відсутністю доказів, а серед затриманих він опинився з тієї простої причини, що номер його телефону знайшли в записній книжці Маші. Хлопець стверджує, що в цьому немає нічого надзвичайного, оскільки він був товаришем по службі Машиного дядька. Як бачимо, міліція справді працювала і перевіряла усіх, кого тільки можна. Ігор теж це розуміє, тому на правоохоронців не ображається, мовляв: у кожного своя робота. Єдине, що під час обшуку з його будинку вилучили всі кухонні ножі, навіть хліб порізати було нічим... Але що значать такі дрібниці в порівнянні з прагненням до істини? Про перший розчленований труп жінки, знайдений близько півроку тому, нам довелося довідуватися з неофіційних джерел. Виявляється, підозрюваного в тому вбивстві знайшли. Подібні злочини відносяться до розряду «побутових»: питущий мужик познайомився з питущою жінкою, провели разом декілька днів, посварилися, побилися. І справді виходить, що з вбивством Маші це ніяк не пов’язано. Працівниця моргу, в якому знаходилися останки Маші, розповіла, що тіло було розчленоване «професійно» — так, начебто це зробила людина, яка знає медицину, а не просто «м’ясник». Офіційні ж результати експертизи поки невідомі. Втім, заступник прокурора області Володимир Кобернюк завіряє, що для паніки в Житомирі немає ні найменших підстав. Більше того: коли верстався номер, стало відомо, що за підозрою у вбивстві студентки правоохоронці затримали 42-річного житомирця, раніше засудженого за вбивство, згвалтування і зараз підозрюваного ще в двох тяжких злочинах, скоєних після вбивства Маші. Дай Боже, щоб цього разу помилки не було! Ким би не був цей покидьок, очевидно одне: психіка в нього не могла бути здоровою. Звичайно вбивці, бажаючи сховати сліди, ховають труп глибше в землю і подалі від людей. А тут же все навпаки: злочинець залишає мішки з частинами тіла в межах міста, а один із фрагментів навіть підкидає на проїжджу частину. Так, нібито хотів заявити про себе. Цілком імовірно і те, що Маша була вбита не там, де знайшли її останки. Можливо, у вбивці був автомобіль, куди він міг насильно затягнути слабку дівчину ввечері фатального 30 вересня. Проте все це — наші припущення. Поки коментарі правоохоронців зводяться до того, що, мовляв, молода дівчина — «догулялася». Всім, хто знав і любив Машу, від цього стає дуже гірко.


Поділися з нами новиною! Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Коментарі (всі коментарі проходять модерацію)

Залиште вiдповiдь

Читайте також