З далекого Уралу в Рівне заїхав чемпіон вищої ліги КВН 2002 року, збірна команда Челябінська та Магнітогорська «Уездный город». Заїхав, щоб показати, що таке живий КВН, що таке КВН вищого пілотажу. Щоб показати найвідоміші КВНівські обличчя зблизька — і амбала Сірьожу, і ботаніка Женю, і вічного школяра Аркашу та інших акторів команди.
З далекого Уралу в Рівне заїхав чемпіон вищої ліги КВН 2002 року, збірна команда Челябінська та Магнітогорська «Уездный город». Заїхав, щоб показати, що таке живий КВН, що таке КВН вищого пілотажу. Щоб показати найвідоміші КВНівські обличчя зблизька — і амбала Сірьожу, і ботаніка Женю, і вічного школяра Аркашу та інших акторів команди. Глядач збирався на концерт важкувато — дався взнаки щільний графік концертів у Рівному. Той, хто таки прийшов, мабуть, не пожалкував — гумор хоча й значно відрізнявся від телевізійного варіанта, схиляючись у бік нижчепоясних жартів, та поплакати від сміху це не завадило. Як це завжди буває, придуркуваті герої в житті є звичайними людьми, але, звісно, трохи веселішими та кмітливішими: — У вас вже другий тур містами України. Склалися якісь враження від країни та її глядача? Сергій Писаренко: — Важкувато трохи було у зв’язку зі зміною нового району, появою нового діалекту — переїжджаючи зі східної України на західну, нам доводиться перебудовуватися. А взагалі, в Україні глядач вимогливий до гумору, розбирається в ньому. Це приємно, адже ти працюєш, а зал це оцінює — і ти отримуєш задоволення. Тому український глядач нам подобається. — Вам де цікавіше працювати — на іграх у Москві чи в турах? Євген Нікішин: — Це насправді речі, які не варто порівнювати. На іграх відповідальність і хвилювання набагато більші, ніж у турі. Сергій: — У турах є теж відповідальність перед глядачем. Нам приємно, коли глядач встає, аплодує. А буває, коли між нами і публікою виникає нерозуміння, можливо, тут у дечому ми не допрацьовуємо. Ось сьогодні нас на розминці запитали: «Ви, як росіяни, скажіть, навіщо вам ця дамба?». Ми в турі з кінця вересня й ні про які дамби нічого не знаємо. Нас питають, а ми, в їх уявленні — представники Росії. Людина каже: «Відповідайте за державу, на чорта вам ця дамба?». У нас круглі очі: «Яка дамба і на чорта вона нам дійсно потрібна? Де вона взагалі знаходиться?». Звісно, ми неполітична команда, але все-таки не досить зручно — можливо, дійсно Росія неправа, проте я думаю, ми менше за всіх у цьому винні. — Гумор яких команд ви поважаєте? Євген: — «Пельмені» поважаємо, Сочі. Сергій: — Вища ліга — це потужний океан, тому команди, які туди потрапляють, вже достойні поваги. Не можна ставити себе вище за когось, адже можна саме цій команді зі свистом програти.Нам близький гумор, який ми не змогли зіграти. Якщо щось схоже на нас — то тут все зрозуміло. Але є команди, гумор яких ми так і не змогли освоїти. В даному випадку це нам цікавіше. — Кажуть, Масляков безжалісно редагує виступи команд. Що саме він ріже? Аркадій Лопухін: — Огірки. Він ріже те, що йому не подобається. Він не любить кримінальної тематики. Редагує жарти «нижче пояса». Не любить фашизму — на останньому Сочинському фестивалі у нас був чудовий номер про Гітлера, який, звісно, не пішов в ефір. Зрозуміло, у молодих команд Масляков може вирізати те, що не зможе відібрати у більш маститих.
