Під час виступу в Сеймі прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що українське військо щомісяця втрачає близько 27 тисяч осіб убитими та пораненими.
За словами Туска, ці дані він отримав від українських партнерів.
«Мене поінформували наші партнери з України, що останнім часом це 27 тисяч убитих і поранених щомісяця. І це, на жаль, у найсумнішому сенсі цього слова рекорди», – заявив польський прем’єр.
Це фактично перший випадок, коли високопосадовець країни НАТО публічно оприлюднив подібні дані. Раніше українська сторона уникала конкретики щодо втрат, обмежуючись загальними формулюваннями.
Що відомо про втрати
Наведена Туском цифра збігається з оцінками голови Офісу президента України Кирила Буданова. 28 серпня він заявив, що Україна має мобілізувати щонайменше 30 тисяч людей щомісяця, аби підтримувати чисельність Збройних сил. Тобто приблизно стільки ж людей щомісяця вибуває з лав війська.
Водночас президент Володимир Зеленський у липні заявляв, що від початку повномасштабної війни загинуло близько 50 тисяч українських військових, а ще близько 400 тисяч дістали поранень. Він також визнав, що «значна кількість» бійців вважаються зниклими безвісти.
Американський аналітичний центр CSIS у той самий період оцінював українські втрати у 125–150 тисяч загиблих та 400–500 тисяч поранених. Втрати росіян, за оцінками CSIS, приблизно втричі більші.
Співвідношення втрат змінилося
Як зазначає видання, нинішні цифри свідчать, що Україна вже не має такої вигідної пропорції втрат, як на початку війни. Тоді регулярно лунали заяви про співвідношення 1 до 3 на користь України. Навіть якщо взяти до уваги офіційні дані про виведених з ладу росіян — близько 42 тисяч на місяць, — то співвідношення втрат наразі навіть нижче, ніж 1 до 2.
Водночас втрати не рівнозначні: важливо, скільки з них — убиті, а скільки — поранені, які можуть повернутися до строю після реабілітації. За цим показником росіяни традиційно мають гірші результати.
Додатковим чинником є дезертирство. За даними української прокуратури, у 2025 році щомісяця відкривалося близько 20 тисяч справ про дезертирство та самовільне залишення частини. У січні 2026 року повідомлялося про приблизно 200 тисяч дезертирів і тих, хто тимчасово залишив службу. Частина з них згодом повертається.
Стратегічний контекст
Попри те, що українських загиблих, найімовірніше, значно менше, ніж російських, загальна тенденція для Києва несприятлива. Росія поповнює військо переважно добровольцями, яким платять великі гроші, тоді як в Україні більшість рекрутів — примусово мобілізовані, що позначається на моральному стані та рівні дезертирства.
Крім того, населення підконтрольної Україні території, за даними Міністерства соціальної політики, становить близько 20–25 мільйонів осіб, тоді як у Росії — близько 140 мільйонів. Така диспропорція мобілізаційного потенціалу робить війну на виснаження у довгостроковій перспективі вкрай небезпечною для України.
«Кремль може завжди вдатися до примусової мобілізації, якщо поточна добровільна перестане давати результат. Це буде політично дорого для режиму Путіна, але російське суспільство досі не продемонструвало готовності до бунту», – зазначає видання.
