Читати книги про мігрантів завжди сумно. Читати книги про українських мігрантів страшно. Бо як і більше сотні років тому, наприкінці XIX століття українці намагаються покинути рідну землю у пошуках кращої долі десь за кордоном… Сьогодні до огляду представлена книга «Цісар Америки. Велика втеча з Галичини» відомого австрійського письменника Мартіна Поллака.
Мартін Поллак
Чому вони хотіли покинути батьківщину? Бідність, відсутність роботи, недостатня кількість вільної землі, яка потрібна для господарювання, неосвіченість — з одного боку. А з іншого — солодкі розповіді вербувальників про те, що у Штатах золото валяється на дорозі, треба просто нахилитися і підняти його, що землі там вистачить на всіх, та усілякі інші казки. За кожного такого пасажира, який вирушив у подорож, вони мали фіксовану платню.
Шлях пролягав через Польщу та Німеччину, де темних селян обдирали до нитки усі, хто тільки міг. А середні палуби кораблів, на яких мігранти пливли до США 12-15 днів, не мали навіть елементарних зручностей для бідних пасажирів, набитих туди як шпроти в банку.
Опісля приїзду некваліфікованих чоловіків брали працювати на копальні, в металургію чи прокладання колій, де надзвичайно сильно експлуатували та платили мізерну платню. Жінок, найбільше самотніх, сутенери заманювали до борделів. Чи траплялися випадки, коли українські емігранти починали там добре жити? Так, але рідко.
Також у книзі йдеться про антисемітизм у Галичині та бізнес з «делікатним товаром», себто дівчатами, яких відправляли «працювати» по всьому світу: від Сінгапуру та Індії й аж до Бразилії.
Щоб читачі усвідомили масштаби того, що відбувається, автор книги також додав спогади про судовий процес над шахраями, які займалися заманюванням русинів до як її тоді називали — Гамерики. Щоб провести його, опитавши всіх потерпілих, свідків і обвинувачених, потрібно було два тижні! Резонанс у цієї події був шалений, тому довелося взяти приміщення школи, щоб забезпечити доступ усіх бажаючих. Багато кореспондентів передавали інформацію для радіо, щоб слухачі по всій Польщі також були у курсі подій.
Навіть до нинішнього часу в Австрії, яка є батьківщиною автора, ще зустрічається вислів «Галицька корупція». Він означає, що корупція набула таких масштабів, що долю у схемі мають усі: бандити, виконавці, вербувальники, влада, поліція, судді. І ніхто нічого не міг добитися, навіть якби дуже хотів, бо до кого звертатися? Нічого не нагадує?..
Після прочитання я все ще думаю про те, чи мали вони тоді вибір? Їм хотілося журавля в небі, а не синицю в руках, і в цьому складно їх звинувачувати. Але на омріяній землі їх часто експлуатували, забравши документи та усі гроші. Якщо таким вдавалося повернутися на батьківщину, вони цілували рідну землю або просили вибачення у батьків за те, що поїхали?/?втекли… Тому однозначної відповіді особисто у мене немає.
Книга написана надзвичайно легко та має достойний переклад. Запрошую читати не тільки «Цісар Америки. Велика втеча з Галичини» Мартіна Поллака, а й інші його чудові книги, перекладені українською: «Мрець у бункері. Історія мого батька» та «Отруєні пейзажі».
