Народний депутат Володимир Зубанов розповідає про те, про що, за його словами, інші політики намагаються мовчати — про необхідність для України набуття статусу нейтральної держави. Пан Зубанов навіть створив Партію державного нейтралітету України, а нещодавно ініціював створення фонду «Схід-Захід». Власне, у справах своєї партії та фонду він, сам виходець із Донецька, нещодавно побував у Рівному. Тож про нейтралітет ми і розпочали нашу розмову з народним депутатом.
— Зауважте, Україна знаходиться на межі геополітичних інтересів трьох цивілізацій — російської, європейської та мусульманської. Це надає додаткових труднощів, але це може і надати нашій державі унікального шансу. Відстоювана нами ідея нейтралітету має військову складову — не брати участі в жодних військових блоках, політичну — інтеграція в ЄС та економічну — прагматично співпрацювати з усіма країнами. — Тобто ви не проти інтеграції в ЄС, але проти вступу до НАТО? — Коли нам говорять про інтеграцію в ЄС, то не забувають згадати і про НАТО, причому доволі часто ототожнюють ці поняття. Хоча насправді це не так. Чому ж нам не розповідають про досвід Австрії, Швеції та Фінляндії — розвинутих європейських країн, які, проте, є позаблоковими у військовому відношенні? З першого вересня цього року набере чинності Конституція Європейського Союзу, Європа розпочне вибудовувати власну систему військової безпеки. У системі європейської безпеки уявити Україну можна, але народження і становлення цієї системи вимагає багато часу. До цього Україна може спокійно перебувати у нейтральному статусі. Українці повинні визначитися і вибрати найкращий шлях. — А як бути з російським флотом у Севастополі? — Навіть якщо росіяни і пропонуватимуть хороші гроші за оренду, позиція одна — потрібно відмовитися від будь-якої іноземної військової присутності в Україні. За умови, що ми не увійдемо до НАТО, така принциповість може знайти розуміння у Росії, яка, слід відзначити, тримає нас «на гачку» і своєю військовою присутністю, і відкладанням визначення кордонів. — Чи захоче тоді Росія розширяти свої економічні відносини з Україною? — Безумовно, захоче і за будь-яких обставин. Більше того, сьогоднішні економічні відносини з Росією тому і слабкі, що нам не довіряють. ЄЕП — поки що міф, вже скільки років про ЄЕП говорять, а конкретних кроків не видно. Україна постійно носиться із своєю «багатовекторністю» і цим тільки дезорієнтує своїх сусідів. Чітка позиція нейтралітету і позаблоковий статус додасть стабільності зовнішньоекономічній діяльності. — Тоді, з іншого боку, чи захоче Європа співпрацювати з нейтральною Україною? — Перебуваючи в Україні, прем’єр-міністр Угорщини дав чіткий сигнал — «ми бачимо шлях Украни в Європу і не в якості члена НАТО». Чому він таке сказав? А тому що питання це стоїть дуже гостро в Європі — питання зростаючого впливу США. Німеччині, Франції зростання цього впливу не потрібне, до того ж, в Європі дещо по-іншому дивляться на ситуацію, скажімо, для прикладу, в Іраку. Тому для Європи позаблокова Україна теж виглядає привабливішою. — Ви не остерігаєтесь робити «антиНАТОвські» заяви на заході України? — Ні, я впевнений у підтримці нашої ідеї. Про це, до речі, свідчать дані соціологічних опитувань — за вступ до ЄС на заході висловлюється більшість, на сході — поки що меншість. Але за вступ до НАТО ситуація майже однакова по всій Україні. На заході несприйняття вступу до НАТО можна пояснити віковими патріотичними традиціями — люди не можуть змиритися, щоб іноземні війська були на українській землі. — Ви і досі належите до фракції «Регіонів» у Верховній Раді? — Це продиктовано моїми зобов’язаннями перед виборцями мого донецького округу. Я тому ще на початку року просив парламентарів дозволити мені скласти повноваження народного депутата, щоб зосередитися на розбудові партії. Народні депутати мені відмовили, а від зобов’язань я не можу відмовитися, залишаюся у фракції. Хоча ніколи не приховував своєї позиції, яка іноді відрізняється від позиції фракції. — Дехто навіть вбачав у цьому кроці ваше намагання вивільнити місце в парламенті для Віктора Януковича... — Це були тільки припущення. Про мотив мого вчинку я вам розповів. До речі, львівський рухівець Ярослав Кендзьор, який дотримувався цього припущення — тепер мій товариш, він погодився стати співголовою фонду «Схід-Захід». — Що це за фонд? — Ідея виникла під час зустрічей із студентами в Чернівцях — останнім часом я багато подорожую західною Україною. До мене підходить ректор і каже: «У нас підписано договори про проходження практики студентами з усіма містами України, крім Донецька». Така ситуація є неприпустимою. Але ідея фонду набагато ширша, ніж організація простого обміну студентами, творчими колективами. Є економічний аспект. На заході України добре розвивається малий бізнес, люди їздять до Європи, здобувають там досвід. На сході — так вже склалося — розвинута велика промисловість, на сході крутяться великі гроші, яких не вистачає для розвитку підприємництва. Так що нам є чому повчитися одне в одного і зав’язати взаємовигідну співпрацю. Зрештою — ми одна країна. І дуже прикро, що брудні технології на виборах зробили спробу нашу країну роз’єднати. — На наступних виборах ви увійдете до якогось блоку? — Впевнений, що вже з осені політичні сили почнуть використовувати ідею державного нейтралітету України. Це навіть добре. Але ми, як партія, яка вперше заявила про свою позицію в цьому питанні, будемо іти на вибори самостійно — якщо увійдемо до якогось блоку, то не виключено, що ця хороша ідея розчиниться, загубиться чи і взагалі зникне. Нам потрібна така ідея, яка б об’єднала українців.
