В той час як провідні світові театри ламають голови над супермодними і супердорогими мюзиклами, рівенський облмуздрамтеатр «пішов другим путьом». Там, мабуть, подумали — а нащо нам ці всі наворочені «Нотрдами» та «Чикаги». Працював же колись старина Кальман. А чому б його не згадати?
В той час як провідні світові театри ламають голови над супермодними і супердорогими мюзиклами, рівенський облмуздрамтеатр «пішов другим путьом». Там, мабуть, подумали — а нащо нам ці всі наворочені «Нотрдами» та «Чикаги». Працював же колись старина Кальман. А чому б його не згадати? Ось і згадали, виливши все в новій програмі «Оперета!.. Оперета!.. Оперета!..», прем’єра якої відбулася на відкритті чергового театрального сезону. Проект, постановником якого став режисер Черкаського театру Олександр Олексюк, як для Рівного був ризикованим — у нашому театрі мало хто займався оперетами, а тому просто так поставити цілу програму, нехай навіть складену з кращих зразків оперетного мистецтва, було б, мабуть, неможливо. Виручила обласна філармонія, приславши на допомогу кращих солістів — Наталю-Марію Фарину, Галину Попович, Миколу Швидківа та інших. Саме професійним співакам дісталися найскладніші оперетні арії — Швидків співав партії принца Роджамі («Баядера»), Містера Ікса («Принцеса цирку»), Фарина була Джудіттою («Джудітта» Франца Легара) і Сільвою. Акторам театру, більшість яких таки володіє солідними, але все-таки естрадними голосами, довелося відспівувати хіти з «байстрюків оперети» — легендарних бродвейських мюзиклів «Моя чарівна леді», «Хелло, Доллі» та наших рідних «Весілля в Малинівці», де енергійно танцювало-співало подружжя Емілії та Георгія Морозюків, «Трембіта», творів Дунаєвського — «Вільний вітер», «Біла акація». Анатолій Гаврюшенко проспівав веселі партії Альфреда Дуліттла («Моя чарівна леді»), Зупана з «Циганського барона» Штрауса. Все це відбувалося на фоні примітивного сюжету — прокурор (Наталія Гунда) намагається довести в суді легковажність оперети, адвокат (Сергій Бондарук) це спростовує на прикладі відомих персонажів, час від часу переплітаючись з кордебалетом (один з небагатьох мінусів постановки), а суддя (Володимир Сніжний) має винести якийсь вирок. Який це вирок, здогадатися неважко — у фіналі все завершується всезагальним канканом на межі з екстазом. Загалом, післяпрем’єрний настрій глядачів, серед яких можна помітити справжнього інтелігента — без «мобілки», у не дуже дорогому вечірньому вбранні і т.д., показав, що для шанувальника оперети прем’єра «потягне».
