«Кадри вирішують все»— цей принцип, висмикнутий свого часу із промов Вождя Всіх Народів і сьогодні актуальний як ніколи: нова влада все ще захоплена процесом кадрових змін. Причому зміни ці, попри задекларовану прозорість процесу, викликають деякі зауваження.
Незручно почуваються колишні побратими, які разом виборювали перемогу Президента. Виявилося, що перемога, як і влада, на багатьох не ділиться, тому в кадрову арифметику доводиться на ходу вносити зміни. За попередньою домовленістю вищого керівництва триголового союзу «Нашої України», БЮТ та СПУ, на обласному та районному рівні мали створюватися «політичні ради» для пропорційного розподілу всіляких посад. На Рівенщині виконувати ці домовленості, схоже, не поспішають. Скажімо, Блок Юлії Тимошенко отримав лише одну посаду — голови Млинівської райдержадміністрації, ці обов’язки зараз виконує Григорій Шумейко. Подейкують, що голова облдержадміністрації навіть особисто клопотався про працевлаштування голови обласної організації «Батьківщини» Петра Гарвата — ніби просив Юлію Тимошенко направити його на роботу на Донеччину, де той себе добре зарекомендував на виборах. Чи було так насправді — невідомо. Але фактом є те, що представників БЮТу у владних коридорах Рівенщини не зустрінеш. Петро Гарват стверджує, що квоти умовно, на папері, таки справді існують, проте механізм їх реалізації не продумано. За тими квотами Блок Юлії Тимошенко на Рівенщині мав би отримати десь чверть посад у виконавчій владі. — На посади голів райдержадміністрацій, їхніх заступників та начальників управлінь облдержадміністрацій нині претендує 10 «бютівців», — розповів пан Гарват. — Але кадрова політика в області ще формується, і не так прозоро, як хотілося б. І взагалі, я створив би кадрову комісію з представників усіх політичних партій. Мав кілька зустрічей з Червонієм і зрозумів, що він готовий дотримуватися квоти, принаймні на словах. Перший секретар Рівенського обкому СПУ Леонтій Самчук зустрічався із головою облдержадміністрації аж 17 разів, на розгляд керівника області він подав 28 кандидатур, але поки що призначено лише двох соціалістів — в.о начальника управління сільського господарства Олександра Рудика та в.о голови Рокитнівської райдержадміністрації Олександра Садикіна. «Непрозорість» в обласній кадровій політиці вбачає і головний «рухівець» Рівенщини Валентин Королюк. — Повне ігнорування пропозицій політичних сил — учасників коаліції «Сила народу» є причиною зростання недовіри суспільства до представників нової влади, що негативно впливає і на авторитет Президента, — говорить пан Королюк. — Провід обласної організації НРУ вимагає від п.Червонія припинити одноосібну волюнтаристську кадрову політику, що базується на основі особистих симпатій. Із 56 кандидатур, запропонованих обласною конференцією НРУ для призначень на відповідальні посади, було взято до уваги лише дві. Валентин Королюк також повідомив, що невдоволення зріє і на районному рівні. «Політична рада партій» у Корецькому районі звернулася із закликом висловити недовіру та ініціювати відставку голови Рівенської ОДА Василя Червонія. Невдоволені й діяльністю в.о. голови Березнівської райдержадміністрації пана Ціпана політичні та громадські організації цього району. Вони, щоправда, обмежилися зверненням до керівника обласної адміністрації. Так вже склалося, що більшість посад у структурах нової влади обійняли члени УНП, яку донедавна очолював сам голова ОДА. Власне, до цього спонукає і політична традиція — колишній керівник області Микола Сорока теж оточував себе переважно однопартійцями з числа аграріїв. Можливо, серед рівнян не вистачило достойних, недарма ж серед кадрових новацій — залучення фахівців «зі сторони». Чого-чого, а «варягів» на Рівенщині (за винятком силовиків) не спостерігали давненько. Отож посаду одного із заступників голови облдержадміністрації посів молодий киянин Дмитро Крючков, а посаду начальника головного управління МНС і цивільного захисту населення — прикарпатець Віталій Лавренчук. Обов’язки голови Корецької РДА «в порядку експерименту» виконує полтавець п. Мельник. Що ж, на перший погляд кадрова політика нової влади нічим і не відрізняється від кадрової політики влади попередньої, яку звинувачували у закулісності призначень та підбору чиновників за принципом особистої відданості. Зрештою, той, хто вірить у відкритість призначень, нехай тішиться офіційними оголошеннями про конкурс на заміщення вакантних посад. Нехай бере участь у конкурсах — бажаємо успіху. Але, напевне, не для того владу беруть, щоб потім будь-кому її віддавати.
