31-річний Дмитро Кондратьєв, який мав у Костополі комп’ютерну фірму, зателефонував ввечері мамі в Донецьк, щоб повідомити, що збирається їхати в Київ. — Щойно підпишу там угоду, приїду до вас, — пообіцяв наостанок розмови. Дмитро розповів рідним, що підготував грандіозний проект із комп’ютиризації медичних закладів та підприємств Рівенської області, та вдаватись у подробиці не став.
31-річний Дмитро Кондратьєв, який мав у Костополі комп’ютерну фірму, зателефонував ввечері мамі в Донецьк, щоб повідомити, що збирається їхати в Київ. — Щойно підпишу там угоду, приїду до вас, — пообіцяв наостанок розмови. Дмитро розповів рідним, що підготував грандіозний проект із комп’ютиризації медичних закладів та підприємств Рівенської області, та вдаватись у подробиці не став. Наступного дня в обідню пору він, сказавши дружині, що вийде з квартири ненадовго, більше додому не повернувся. І в Донецьку батьки Дмитра не дочекались. Опівночі скривавленого Дмитра помітила костопільчанка. Він, не подаючи ознак життя, лежав скривавлений біля будинку №4 на вулиці Руданського. Трапилось це восени 2002 року. Правди про те, як все відбувалось того вечора, ніхто й ніколи вже не розповість. За версією, яку нам повідомили з УБОЗу, близько 23-ї години Дмитра, коли той був у комп’ютерному клубі, хтось покликав. Коли Дмитро вийшов на поріг, отримав удар металевою палицею по голові. Той, хто це робив, розрахував все до дрібниць, він достеменно знав, що сам впоратись із молодим чоловіком, який з восьми років займався карате та східними єдиноборствами, не зможе, якщо не застосує фактор раптовості. І застосував його, збивши Дмитра з ніг. А далі — бити лежачого було просто. В УБОЗі кажуть, що вбивати Дмитра «бригада» не мали наміру, замовник дав вказівку з ним «лише поговорити», та «хлопці перестарались». Полковник Ігор Хоній, який на той час керував УБОЗом, повідомив, що затримали двох боксерів, причетних до вбивства, у Луцьку, а ще — начальника охорони відомого рівенського бізнесмена та костопільчанина, який «замовляв ту розмову». Прізвищ затриманих міліція не оприлюднювала. Дружина вбитого запитала в ділових партнерів свого чоловіка, куди подівся проект з комп’ютеризації, над яким працював її чоловік, і почула у відповідь: «Який проект? Ти що, з глузду з’їхала? Жодних проектів не було». За фактом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, було порушено кримінальну справу. А після скарг родини вбитого в Генеральну прокуратуру України статтю перекваліфікували на вбивство, вчинене на замовлення та за попередньою змовою групою осіб. Апеляційний суд області розпочав розгляд цієї справи ще влітку минулого року. За скоєння цього злочину на лаву підсудних потрапили А.Синюк, С.Купринець, Т.Бабич та О.Левчик. Досудове слідство вибрало для Синюка, якого слідчі назвали організатором групи, запобіжний захід — підписку про невиїзд. Після того, як справа потрапила в суд, потерпілі заявили клопотання про зміну запобіжного заходу — на тримання під вартою. Оскільки Синюк у суд не з’явився, то клопотання задовольнили, і на його руках опинились наручники. Під час слухання справи загадково зник Левчик, його місцезнаходження й досі невідоме. А Синюка суд випустив на волю під заставу розміром 17 тисяч гривень. Дружина вбитого та його батьки знову звернулись у Верховний суд України. Вони пишуть: «Ми категорично не згодні з такими діями суду, адже Синюк раніше був неодноразово судимим, його назвали організатором вбивства, отож, перебуваючи на волі, він постійно погрожував нам. У нас зникла надія на справедливість і законність суду. Доки апеляційний суд розгляне цю кримінальну справу, всіх підсудних відпустять з-під варти, вони сховаються і вже нікого буде притягувати до кримінальної відповідальності». Рідні Кондратьєва просять Верховний Суд змінити запобіжний захід Синюку. Тим часом у судовому процесі по цій справі розпочалась перерва, бо літо — час відпусток, отож наступні слухання відбудуться аж восени. Потерпілі, яким на засідання доводиться щоразу приїздити з Донецька, сподіваються, що хоча б тоді й пролунає вирок.
