Солдат із Рівненщини втратив ноги, але здобув кохання

Нещодавно в Тік-тоці з'явився вірусний відеоролик з освідченням військовослужбовця Сергія Копищика своїй коханій.

У «Володимирець.City» розповіли більше про історію цієї пари. 

Сергій Копищик родом із Малого Жолудська, що у Вараському районі. Йому 24 роки. Закінчив місцеву школу, вивчився в Сарнах на автомеханіка й працював до мобілізації у Луцьку на заводі.

«Гуморист по життю. Він завжди виступав у різних сценках, дуже гарно втілюється в різні образи. Ооо… він дуже позитивний і веселий. Він в школі і на навчанні був завжди артистом, виступав або був ведучим. Він один із тих хлопців, які є справжнім патріотами», – написала молодша сестра Яна про брата.

Призвали Сергія на службу після 24 лютого. У боях за Снігурівку, що на Херсонщині, боєць отримав тяжке поранення – уламки російської міни посікли ноги, тіло. У результаті йому амптували ноги: одну вище коліна, другу – нижче. Ушкоджене око, втрачене здоров’я, але не втрачене бажання до життя. 

Сам Сергій намагався жартувати і налаштовувати близьких на позитив, хоч усі рани боліли. Через його оптимізм і бажання жити, в госпіталі всі лікарі знали про нього і ставили у приклад іншим.

Його коханій Світлані 24 роки. Вона – волинянка. Родом із Ківерцівщини. Працює в Луцьку медсестрою. Познайомилась із Сергієм під час різдвяних свят у ресторані, де вони були зі своїми компаніями.

«Ми відпочивали з друзями. На вулиці гуляли, а там поряд дорога. Раптом на дорогу вибігла якась собака і ми почали галасувати, що її зіб’є машина! Сергій кинувся на дорогу між автівками і забрав ту собаку. Я підбігла, присіла поряд, почали гладити ту собаку. От і розговорились. А далі так і зав’язалось наше знайомство», – згадує Світлана.

На службі Сергій ще й не думав одружуватись, але відчувши неймовірну відданість Світлани у найтяжчі дні лікування, категорично змінив думку й почав планувати освідчення. Спершу хотів стати на ноги, отримати протези. Але в якийсь момент плани відступили перед почуттями.

На сватання їхали цілою родиною і всі у вишиванках. То була ідея Яни і її всі підтримали.

– Як я хвилювався! Я почав заїкатись, я забував вже заготовлені слова! Та я ніколи так не боявся говорити, як перед Світланою, з обручкою, навіть у бою не так страшно було! Щось таке робилось зі мною – то, мабуть, я від щастя, – розказує Сергій про освідчення і сміється.

Дату весілля ще не планували – знають, війна може їх жорстко відкоригувати. Але Сергій каже, що далі у планах – ноги. Потім – реєстрація шлюбу. Планують одружитись у Луцьку і жити там.