За останніми соціологічними дослідженнями ЮНІСЕФ виявлено, що 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу.
Сором'язливі та спокійні діти ставали жертвами цькування вдвічі частіше за однолітків, що були відкритими до спілкування. 48% постраждалих нікому не розповідали про ці випадки. Причиною цього є отримані негативні емоції і почуття сорому, що заважають жертві звернутися за допомогою.
Існує думка, що булер – агресивна особистість із завищеною самооцінкою, яка в цілому потребує менше підтримки, аніж дитина, яка може стати жертвою цькування, проте це не так. Здебільшого, ті, хто знущаються над іншими, страждають від браку батьківської уваги і зростають у байдужій атмосфері.
«Булять слабкі і проблемні діти, які травмовані психологічно. Вони або не мають авторитету і ображають інших через відсутність належної уваги, або ж знаходяться під повним контролем. У певний момент булери вириваються з почуття зажатості, і на комусь реабілітуються.Перший етап булінгу починається у 9-11 років, тоді в дітей проходить соціалізація, вони хочуть зайняти свою нішу в соціумі. Якщо в менших класах малеча старається усе осягнути, то далі вона намагається здобути собі місце. Виходить, що частково цю нішу треба зайняти ціною сили, і от діти намагаються подавити когось, таким чином вибудовуючи собі авторитет. У цілому в булера формується хибне уявлення щодо свого місця у соціумі. Він починає думати, що все можна досягнути через силу, принижуючи когось, - розповідає сімейна психологиня-консультантка Оксана Кокотень. У випадку з жертвою цькування, вона відчуває себе недооціненою, думає, що нікому не потрібна і ніхто її не розуміє. Спочатку вона просто припускає такі думки, але згодом здатна повірити в це», - додає експертка.
Тому булерам, як і жертвам цькування, потрібно звертатися до спеціалістів і пропрацьовувати свої травми.
Самогубство – результат булінгу?
За інформацією зібраною Національною поліцією, за 5 місяців 2021 року було вчинено 154 спроби самогубства серед підлітків. Колишня омбудсменка Людмила Денісова зреагувала на цю ситуацію на своїй сторінці у Facebook і заявила, що однією з причин такого явища може бути булінг:
«Причини і обставини спроб самогубств, які часто закінчуються летально, в кожному випадку різні: сварки з батьками, доведення дітей до самогубства через соцмережі, булінг – знущання та цькування з боку однокласників, або інших учасників освітнього процесу, нерозділене кохання, розлучення батьків тощо», - написала Денісова.
Оксана Кокотень зазначає, що поштовхом до суїцидальних думок є неприйняття жертви булінгу:
«Якщо дитина зазнає знущань у школі, але вдома відчуває атмосферу прийняття і захисту, вона намагатиметься знайти порятунок не в самогубстві, а в середовищі, в якому має підтримку. Якщо ж цього середовища не буде, суїцидальні думки з’являтимуться, адже жертва вважатиме себе нікому непотрібною і нереалізованою. Тоді булінг може бути містком до рішення вчинити самогубство».
Нереалізованість і депресія
Неприйняття, безсилля і самотність мають значний вплив на емоційний стан жертви. Діти, які постійно зазнають цькування, можуть відчувати тривогу та депресивні розлади. За останніми дослідженнями організації «European Alliance Against Depression» від 40% до 70% осіб з депресією мають суїцидальні думки, а 90%, що вчинили самогубство, найчастіше страждали від депресивного стану.
Також цькування може спричинити зниження самооцінки в дитини. Тоді вона відчуватиме себе нереалізованою і нікому не цікавою. Їй буде важко соціалізуватися у суспільстві, знайти нових друзів. Жертва втратить довіру до інших людей, особливо до тих, які матимуть схожі риси з булером. Вона вважатиме, що оточуючі теж завдадуть їй болю, тому буде негативно налаштована щодо них.
Окрім цього булінг може вплинути і на навчання дитини. Жертва цькування відчуватиме тривогу і страх від думок про школу, через що, можливо, пропускатиме заняття. Це у свою чергу вплине на рівень отриманих знань та успішність.
А як щодо закону?
У грудні 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який набув чинності в січні наступного року. Він містить положення про запобігання та протидію булінгу в навчальних закладах, включно з механізмами виявлення та реагування на цькування, забезпечення захисту жертв. Закон також встановлює відповідальність за порушення його положень.
Проте після впровадження Закону юристи почали помічати його проблемні моменти.
«За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на 09.12.2019 р. суди розглянули 316 справ про булінг, з яких у 123 справах було винесено рішення про накладення стягнення.Окрім того, 88 справ відправлено на доопрацювання до органів Національної поліції, 84 справи було закрито за відсутністю складу правопорушення або у зв'язку зі спливом строку позовної давності, у 21 справі суд обмежився усним зауваженням. Зазначені цифри вже вказують на проблемні моменти впровадження Закону. Майже кожна третя справа відправляється на доопрацювання до органів поліції, що свідчить про неналежний рівень знань положень законодавства представниками правоохоронних органів. У протоколах не зазначається, які саме насильницькі дії були вчинені порушником стосовно потерпілого, які наслідки викликали вказані дії у потерпілого та чи були вони взагалі, чи мало діяння систематичний характер, якщо так — то в який період часу, з конкретною вказівкою на час кожної події тощо, – розповідає юристка Олександра Падучак. - У сфері профілактики булінгу вбачається найбільше проблемних моментів застосування Закону. Найболючішими серед них є такі: відсутність підзаконних нормативних актів; відсутність загальнодержавних антибулінгових профілактичних програм; відсутність в закладах освіти психологів, соціальних педагогів або їх надмірна завантаженість; незнання, куди звертатися за юридичною допомогою; протистояння школи та батьків, замість кооперації та координації зусиль, у питаннях протидії булінгу; слабка комунікація закладів освіти з органами поліції та іншими органами влади; відсутність системної роботи щодо подолання проявів булінгу та домашнього насильства».
Закон про булінг в Україні є важливим кроком у протидії цій проблемі та забезпеченні правового захисту жертв. Однак, як і будь-який закон, його ефективність залежить від належного впровадження та контролю за його виконанням.
Що далі
Протягом останніх років питання булінгу активно порушувалося суспільством, що призвело до позитивних наслідків: підвищенню усвідомлення проблеми, введення закону про булінг, встановлення відповідальності за його порушення. Проте боротьба з проблемою ще не завершилася. Для того, щоб до кінця вирішити це питання, Міністерству освіти і науки України потрібно прийняти нормативні акти, які конкретизують положення Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».Окрім цього необхідно запровадити систему моніторингу та оцінювання рівня булінгу в усіх школах, забезпечити належну кваліфікацію психологів і соціальних педагогів. І також створити інформаційну кампанію, яка б допомогла усвідомити школярам та батькам серйозність проблеми.
Ольга Соколюк, 2 курс журналістики НаУОА
