Упродовж 20 років вкладники колишнього Сбербанку СРСР періодично нагадують про обов’язок держави розрахуватися з ними. За ці роки утворилося кілька асоціацій та комітетів із захисту прав вкладників, які в останні роки зайнялися й обстоюванням прав вкладників вже інших, теперішніх банків та кредитних спілок. При тому похвалитися великими здобутками на ниві громадської правозахисної діяльності жодна асоціація поки що не може: сума боргу перед людьми підрахована і зафіксована, але грошей на їхнє повернення за всі роки у держави усе ще не знайшлося.
Минулої п’ятниці нечисленна група людей похилого віку, об’єднаних у громадську організацію «Всеукраїнська спілка ошуканих вкладників (ВСОВ)», винайняла у Федерації профспілок на проспекті Миру у Рівному на кілька годин залу, щоб провести захід із гучною назвою «Всеукраїнська науково-практична конференція». Запросила депутатів Верховної Ради, керівництво управління Нацбанку та Ощадбанку в Рівненській області, комерційних банків, а також науковців з університетів. Але ні депутати, ні науковці до цього зібрання інтересу не виявили, приїхали більш зацікавлені особи — представники цієї організації з інших областей. Тож науково-практичної конференції не вийшло. А ті, хто приїхав з інших міст, нарікали, що ніхто не знайшов можливості оплатити їм відрядження, тож їхати до Рівного довелося власним коштом. Найбільш палко ділилася досвідом «вибивання» грошей з проблемних банків голова Запорізької міської організації Неля Васильєва. Ображалася, що ні її, ні іншого представника спілки не запросили у робочу групу комісії з повернення вкладів, яка має виступити на парламентських слуханнях з цього питання 13 квітня. Вона вважає, що на банки треба тиснути масовими вуличними акціями і засипати і їх, і Президента, і Кабмін листами з вимогами. — Свою присутність на цьому заході вважаю марно витраченим часом — це не конструктивна розмова, — прокоментував начальник управління Нацбанку в Рівненській області Іван Чух. — Цей захід більше нагадував анархічне зібрання, вороже налаштоване до банків, працівників яких мало не з автоматів потрібно розстріляти. Нехай би пропонували шляхи вирішення проблеми чи в суд зверталися з позовами. Але ці люди чомусь зайняли позицію, що кому повернули вклади чи видали компенсацію — то це тільки завдяки тому, що вони голосно кричали попід банками. Є черга і порядок виплати, та якщо в держбюджеті не передбачені кошти на компенсацію колишнім вкладникам, то скільки не галасуй, ніхто нічого не виплатить. Облік боргів перед вкладниками колишнього Сбербанку ведеться із 1992 року у співвідношенні 1 крб.=1,05 грн. Із 1997-го по 2008 рік включно Ощадбанк виплатив понад 53 мільйони гривень у вигляді компенсацій за втрачені вклади. Крім того, протягом 2005 року на 22,228 мільйона гривень за рахунок сбербанківських боргів було списано боргів за комунальні послуги тим, у кого вони були і хто погодився на таку пропозицію. А у 2008-му почали виплачувати «Юліну тисячу» — це була така тимчасово-максимальна компенсація за вклади. Ті, у кого на книжці було по тисячі карбованців і менше, з цією тисячею (чи менше) своє одержали. У кого ж на книжці були більші суми, навіть якщо й встигли одержати ту тисячу, борги на решту перед ними залишилися. Зареєструвати тоді встигли усіх, але із 1,192-мільярдного боргу виплатили близько 16%. У 2009-2010 роках Кабмін ніяких постанов з цього приводу не видавав і жодних компенсацій, в тому числі й по 500 гривень на поховання померлого вкладника, Ощадбанк не виплачував. Немає урядових постанов і, вочевидь, грошей у бюджеті й цьогоріч, тож Ощадбанк доповнює реєстр тих, кому винен на поховання. Лише цього боргу уже накопичилося на 3 мільйони. На початок цього року в Ощадбанку відкрито на мешканців нашої області трохи більше мільйона компенсаційних рахунків, непогашений борг держави по них — 2,049 мільярда гривень. І якщо не всі вкладники доживуть, то їхні спадкоємці матимуть право на ці гроші. Із пострадянських країн, кажуть фахівці, найвищий відсоток погашення боргів радянського Сбербанку у Білорусі та Казахстані — близько 60%. Але навіть наша купівельна спроможність компенсації, кажуть вони, вища, ніж та, яку запропонували казахським та білоруським вкладникам.
