Під час пленарного тижня кипить не тільки робота «чергових» депутатів, що відповідають за голосування карток у парламенті, але й охоронців, котрі піднімають і опускають шлагбауми, які відкривають проїзд до паркінгів комітетів ВР. Нервово перегортаючи стоси паперів з номерами автомобілів високопоставлених осіб, ці люди раз по раз ризикують впасти в немилість політиків. Відшукати заповітний номер автомобіля в списках «в’їзних» непросто, через що VIP-пасажири сердяться, даючи зрозуміти, що номери їхніх «залізних коней» давно настав час вивчити напам’ять.
І хоча охоронці самі не проти це зробити, за всіма автомобілями, кажуть, не встежиш. Дуже вже часто народні обранці змінюють чотириколісних друзів. Тому і доводиться охороні запам’ятовувати не номери автомобілів, а особистих водіїв VІРів. Їх, на відміну від автомобілів, політики майже ніколи не змінюють. «Ось це — водій нардепа Швеця, — показує всередину паркінга один з охоронців. — Зарубинський і Чорновіл самі за кермом. Так само і колишній мер Києва Олександр Омельченко. Гурєєва і Королевську возять водії. А регіонала Чечетова — дружина».
Залишивши сторожку охорони, де градус нервозності визначається густотою сигаретного диму, журналіст «Влади грошей» вирушив до самих водіїв. Ті, вгледівши кореспондента, відразу ретируються, а навколо охоронця починають метушитися люди в цивільному. Як з’ясується пізніше, з чоловіком провели кілька профілактичних бесід, пояснивши йому, що розмовляти з журналістами про водіїв депутатів та інших VІРів не варто. Небагатослівність — ось запорука успішної роботи з владною верхівкою. Можливо, саме тому ані охорона, ані особисті водії чиновників відвертості не люблять. Адже самі VIPи найчастіше довіряють їм більше, ніж близьким родичам.
У пошуках клону
Багато високопоставлених керівників та їхніх особистих водіїв починали спільну роботу більше десяти років тому. За цей час шофери встигли перейняти звички босів і навіть їхню манеру спілкування з людьми. Якщо бос — деспот, у більшості випадків під стать йому поводиться і водій. Якщо ж керівник — добродушний і врівноважений (в уряді і Верховній Раді такі теж зустрічаються), шофер спілкується з навколишніми без агресії.
До вибору майбутнього водія політична еліта країни підходить з усією скрупульозністю, намагаючись наперед застрахувати себе від усіляких ризиків витоку інформації. Тому особистій співбесіді передує колосальна робота довірених осіб. Так, на всіх кандидатів, за зізнанням самих водіїв, неодмінно збирають досьє: вивчають їхні звички, коло спілкування та інші подробиці особистого життя. Потім змушують підписати папери, суть яких зводиться до зобов’язання тримати рот на замку.
На практиці керівники шукають навіть не шоферів, а справжніх супутників життя — людей, яким вони зможуть довірити все найтаємніше. Саме тому, знайшовши свого водія, боси не розлучаються з ним все життя. «Мій водій йде по життю разом із мною вже 12 років, — розповідає один із засновників Партії регіонів нардеп Володимир Рибалка. — Він став уже членом родини. Він знає, де в мене лежать гроші, де документи, де книги. Якщо я у відрядженні, то телефоную і кажу: «Їдь на квартиру, знайди те-то й те-то». Тому ця людина повинна бути насамперед чесною».
Не в службу, а в дружбу
Ідея економії в кризу не обійшла стороною державних діячів і бізнесменів, але розпочаті ними заходи для урізання витрат дали можливість ще більше заробляти їхнім особистим водіям. Відмовляючись від спеціалізованої охорони, тепер в особі власного шофера VІРи намагаються знайти ще й охоронця. І хоча вимоги до таких кандидатів висувають набагато серйозніші, претенденти анітрохи цього не лякаються. За словами одного з них, котрий працював водієм-охоронцем у генерального директора страхової компанії «Універсальна», окрім доброї фізичної підготовки, така людина повинна мати дозвіл на носіння зброї і, що немаловажно, саму зброю. У цьому випадку, говорить наш співрозмовник, шеф і водій стають єдиним цілим, оскільки один бере на себе відповідальність не просто за здоров’я другого, але й за його життя.
Офіційний оклад водія депутата або міністра — близько трьох тисяч гривень, але це лише верхівка айсберга. Окрім постійної зарплатні, у водіїв є ще й «преміальні». Їх виплачують за особливі заслуги. Щоправда, про що саме мова йде, водії категорично відмовляються говорити, віджартовуючись загальними фразами на зразок «комусь щось відвезти», «передати документи», «виконати особисті доручення шефа» і так далі. Гонорар саме за такі доручення і є основний дохід водія. Так що насправді за місяць VIP-шофер заробляє від $1 тис. Якщо ж він виконує ще й функції охоронця, то його зарплатня сягає $2 тис. і більше.
Впливові пасажири не приховують, наскільки дорогі їм їхні шофери.
”Людям, з якими я працюю дуже близько, доводиться багато довіряти, — відверто говорить нардеп Михайло Чечетов про свого шофера, водійськими послугами якого він користується, коли не їздить разом з дружиною. — Мій водій, крім всього іншого, є ще й моїм помічником. Він задіяний у розробці законопроектів, зустрічах, роботі з виборцями і так далі. Він мені як друг, як товариш».
Дивися в обидва
Традиція щедро віддячувати особистим водіям за віддану службу й уміння зберігати чужі таємниці прийшла у високі кабінети ще із СРСР. І якщо бізнесмен змушений оплачувати подяку з власної кишені, то чиновники найчастіше використовують для цього можливості державної служби. Особистих водіїв прийнято заохочувати не тільки грошовими преміями з бюджету, але й позачерговими званнями, рангами держслужбовця, квартирами, табельною зброєю і навіть місцями у виборчому списку партії.
Володимир Мальцев, якого ЗМІ неодноразово називали особистим водієм Рината Ахметова, у 2007-му став народним депутатом. Про те, наскільки велика довіра до Мальцева, свідчить 66-й номер виборчого списку ПР, за яким той пройшов у парламент. За своєю значущістю для партії нардеп обігнав навіть нинішнього міністра юстиції Олександра Лавриновича, якому місце у виборчому списку дісталося під номером 67.
Показово, що з часу обрання депутатом Мальцев, як і Ахметов, жодного разу не виступив у парламенті, не подав жодного депутатського запиту. А письмова реєстрація і взагалі свідчить про те, що роботу у Верховній Раді слуга народу ігнорує з тією ж сталістю, що й найбагатша людина країни.
Втім, щедро обдаровуючи матеріальними і статусними благами особистих водіїв, VІРи в першу чергу ризикують самі. Напевне, найпоказовіші у зв’язку з цим — історії арештованих екс-глави Держфінпослуг Василя Волги й екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, яких підозрюють у незаконному призначенні шоферів на високі посади у своїх відомствах. Після цих скандалів чиновники зашепотіли про те, як вберегти себе від подібних ризиків у майбутньому. «Це — наша з вами реальність, все це дійсно є в житті, — говорить Володимир Рибалка. — На прикладі Луценка й Волги багато хто вже задумався, а чи потрібно вирішувати питання в такий спосіб? Згодний, допомагати дійсно потрібно, але як — ось це питання».
І тільки депутати, пам’ятаючи про свою недоторканність, все ще схильні філософствувати: мовляв, а кому з нас не доводилося йти на компроміси з совістю? На запитання про те, скористався б він можливістю допомогти своєму водію за рахунок держави, екс-мер Києва, а нині народний депутат Олександр Омельченко, ані секунди не сумніваючись, відповів ствердно. «Назвіть мені хоч одного міністра або губернатора, будь-якого — за 20 років незалежності України, — який не допоміг би водію чи охоронцю? — задає риторичне запитання пан Омельченко. — Адже йому поліпшують побутові умови не як водію, а як главі родини, в якого є дружина і діти. Я б допоміг».
Давня традиція покращувати матеріальне становище особистих водіїв за рахунок держслужби добре відома представникам усіх політичних таборів. Але якщо раніше ловити на цьому високопоставлених чиновників було якось не прийнято навіть у рамках політичних розборок, тепер негласний мораторій на покарання конкурентів за надання позачергових бонусів особистому шоферу остаточно знятий.
Схоже, більше жоден чиновник не може бути впевнений, що опоненти після його відходу з посади не спробують посадити його за ґрати на підставі «безневинної» подяки водію. Але це лише стимулює появу більш витончених схем нагородження і просування кар’єрними східцями особистих шоферів. Участь впливового боса в цьому процесі важко буде довести. Зрештою, обережний керівник зуміє не підставити себе під удар і в набагато грошовитіших питаннях.
