Якщо ви уважно дивились фестиваль «Таврійські Ігри», то просто не могли не помітити рівнянку Ольгу Прийму, яка не просто «засвітилася» на конкурсі «Королева України», а вийшла у фінал і виборола спеціальний титул від генерального спонсора — «Королева Карат», вперше серед рівенських красунь досягши такого успіху на престижному конкурсі краси. Для студентки третього курсу факультету менеджменту НУВГП, яка у модельний бізнес потрапила випадково, вигравши у минулому році конкурси «Міс Університет» і «Перлина весни», такий успіх став і несподіванкою, і водночас зірковим часом.
— На «Таврійські Ігри» завжди хочуть потрапити багато дівчат. Як вам це вдалося? — Після минулорічних успіхів я почала займатися в агентстві моделей «Панна», яке щороку подає кандидаток для участі у конкурсі краси. Директор агенції Вікторія Дембіцька запропонувала мені надіслати свою анкету, окрім мене, на поїздку до Каховки претендували ще чотири дівчини. Нас запросили до Києва, провели фотосесію, а потім остаточним відбором учасниць займався почесний президент фестивалю Микола Баграєв. Коли мені зателефонували й сказали, що я пройшла, у мене телефон ледь з рук не випав. Звичайно, ні про яку перемогу я навіть і не думала — рівенські дівчата на «Таврійських» такого досягали не часто. Для мене сама участь вже була своєрідною перемогою. — Як відбувалася підготовка? — Протягом двох тижнів ми працювали на репетиціях по вісім годин на добу, навіть на Великдень нас не відпустили. Мешкали у Пущі-Водиці, загалом всі дівчата були у рівних умовах, нікого особливо не виділяли. Щоправда, серед нас була дівчина з Харкова, яку звати Юлія Тимошенко. Можливо, це якийсь піар-хід з її боку, але ми трохи побоювалися, що тут тільки саме ім’я відіграє вирішальну роль. У Каховку ми приїхали за день до конкурсу, нас поселили на теплоході разом із зірками. Кожну учасницю максимально убезпечили, надавши охорону. Хоча сама атмосфера була досить дружньою і невимушеною — я познайомилась з «Океаном Ельзи», Ані Лорак, з якою мене постійно плутали, Олександром Вудським, Тіною Кароль. — А які були стосунки між дівчатами? — Що мені дуже сподобалось, так це саме стосунки між учасницями. За два тижні ми здружилися, а тому якоїсь конкуренції не відчувалося. У нас був дуже жорсткий графік — о десятій вечора відбій. Але якщо ми десь тікали, то робили це всі разом. Хоча, звісно, загалом поводилися ми чемно. Безпосередньо конкурс мене вразив своєю бездоганністю — все було відрежисовано на сто відсотків, усі шість виходів були відшліфовані «від і до». Я підготувала дуже класний виступ, а потім з’ясувала, що на ТБ значну його частину вирізали. Суттєвим мінусом конкурсу була погода. На вулиці було дуже холодно, десь плюс п’ять, а ми виходили на сцену в купальниках. Вже на нагородженні я відчувала, що моєму горлу і легеням настав кінець. Тому навіть фінальна вечірка на теплоході задоволення ніякого не принесла. І у Київ на теплоході я теж з усіма не поїхала — злякалася морської хвороби. — Що вам дав успіх на «Іграх»? — В матеріальному плані — плазмений телевізор, кухонний комбайн і косметику. А якщо серйозно, то це величезне задоволення, насамперед від того, що мені вдалося гідно представити своє місто, яке я дуже люблю. Мені найбільше приємно, що завдяки цій перемозі мною пишаються мої батьки. Це справді успіх, яким я завдячую своїм близьким, друзям, керівнику «Панни» Вікторії Дембіцькій, котрі мене підтримували і допомагали. Але мені здається, що я сама не змінилася, лише стала більше над собою працювати.
