Завідувач кафедри хореографії Інституту мистецтв РДГУ Володимир Годовський близько одинадцятої вечора минулої п’ятниці, перебуваючи в гостях у родичів у Калінінграді, дізнався від директора театру Володимира Петріва про те, що указом Президента йому присвоєне звання «Заслужений діяч мистецтв». Відомий хореограф став п’ятим в області митцем із цим званням.
Завідувач кафедри хореографії Інституту мистецтв РДГУ Володимир Годовський близько одинадцятої вечора минулої п’ятниці, перебуваючи в гостях у родичів у Калінінграді, дізнався від директора театру Володимира Петріва про те, що указом Президента йому присвоєне звання «Заслужений діяч мистецтв». Відомий хореограф став п’ятим в області митцем із цим званням. Володимир Годовський є земляком Назарія Яремчука, адже народився у Вижниці Чернівецької області. Закінчив училище культури у Могильові та Ленінградський інститут культури, отримавши там дві освіти — хореографічну та режисерську. Повернувшись на Буковину, Годовський очолив аматорський колектив «Водограй», який тісно співпрацював із легендарною «Смерічкою» — Я був першим, хто почав ставити танці на пісні Володимира Івасюка, ми тісно співпрацювали із Зінкевичем, Яремчуком, Ротару, — згадує «новоспечений» заслужений діяч. — До речі, я тоді був секретарем комсомольської організації, так Софія Ротару членські внески по декілька місяців не платила. Гарно ми працювали, але потім всі роз’їхалися по різних краях, а в 1977 році мене запросили очолити «Полісянку». Відомим у Рівному танцювальним колективом Годовський керував усього два роки — через нещасний випадок на гастролях, внаслідок якого загинув один з учасників ансамблю, керівник був змушений піти. Після цього Володимир Годовський створив ансамбль «Дружба» Палацу дітей та молоді, а у 1985 році перейшов на роботу в Інститут культури, де 13 років потому очолив об’єднану кафедру народної, сучасної та бальної хореографії, яка нині, на думку самого керівника, є однією з кращих в Україні. Володимир Годовський має звання професора, першим в Україні став кандидатом наук з дитячої хореографії, також першим поєднав звання кандидата та заслуженого діяча мистецтв. Через пристрасть до подорожей (читав лекції у Мінську, Москві, Польщі, Чехії, постійно відвідує багато фестивалів) отримав прізвисько «мандрівний професор».
