Колекції бувають різні. Хтось збирає картини чи марки, хтось – монети або книги. А житель села Люхча Сарненського району 41-річний В’ячеслав Ніколайчук колекціонує… пожежні машини, але не для забави, а для благородної справи.
Дружина мріяла про авто для сім’ї
У просторому дворі, ніби в пожежному депо, вишикувалася колона спеціалізованих автомобілів. Щоправда, більшість з них «розкурочені», без насосів, гідрантів та рукавів. Щоб їх відновити, потрібні чималі кошти.
- Я з дитинства мріяв бути пожежником, – розпочинає нашу розмову пан В’ячеслав. – І тільки два роки тому став її втілювати в життя, купив першу машину.
За освітою інженер-гідротехнік, навчався у Рівненському державному університеті водного господарства та природокористування. Тривалий час працював у сфері приватизації землі. Зараз – безробітний. Якось В’ячеслав став очевидцем пожежі у сусідньому селі Любиковичі – горіла літня кухня. Ще до приїзду рятувальників він допомагав загасити вогонь і побачив, яка це нестримна стихія і як важко з нею боротися.
– Тому коли дізнався, що одне ліквідоване підприємство продає пожежний автомобіль, повністю розкомплектований, але з невеликим пробігом – усього 7 тисяч 600 кілометрів, то одразу вирішив придбати. Отак і вийшло, що дружина хотіла власне авто, а я позичив гроші і купив спеціалізовану машину для громади, – усміхається чоловік. – Уже через місяць завдяки Інтернету знайшов необхідні запчастини та обладнання, витратив на ремонт три тисячі доларів.
У листопаді 2019 року пан В’ячеслав став рятувальником-волонтером. Щоб отримати офіційний статус, створив громадську організацію «Добровільна пожежна дружина». Разом зі своїми чотирма помічниками і сином Іваном закінчили спеціальні курси. Ніколайчука підтримують професійні рятувальники. Вони подарували німецькі рукави і комплект захисного спецодягу. Завдяки соціальним мережам про сільського ентузіаста дізналися далеко за межами України. Нещодавно йому з Іспанії прислали дуже класний костюм рятувальника.
– Мій номер телефону є у чергового диспетчера у Сарнах. Якщо пожежа на території трьох найближчих сільських рад – Люхча, Любиковичів і Стрільська, – то я виїжджаю у вісім населених пунктів, – пояснює В’ячеслав Ніколайчук. – Адже можу швидше дістатися, ніж рятувальники з райцентру. Тоді головне завдання – збити полум’я. Дорогою до нас є залізничний переїзд. Якось сарненські рятувальники вісім хвилин стояли там, а тоді спалахнула прибудова до зерноскладу з подвійним дерев’яним перекриттям площею понад тисячу квадратних метрів. Якби я не виїхав, то вогонь знищив би усе приміщення.
Люди обрали депутатом
У 2020-му рятувальник виїжджав на 12 пожеж, цього року було три виклики. Горіли будинки, літні кухні і хліви. На свято Маковія у Люхчі підпалили сухостій на території у півтора гектара поряд з хатами. Знявся сильний вітер, і вогонь міг наробити біди.
– Нещодавно у нашому селі загорілася хата, – продовжує пан В’ячеслав, – то мене найбільше вразила людська байдужість. Прийшло багато чоловіків, та замість того, щоб допомагати, вони дивилися на пожежу, як на шоу, і знімали на телефон. Хіба так можна? Ніхто не знає, коли така біда може статися у твоєму господарстві. Найстрашніше, коли люди гинуть і рятувальники виносять у рядні обгорілий труп.
Минулого року В’ячеслав Ніколайчук познайомився з бізнесменом, який купує збанкрутілі підприємства. Той запропонував пожежний автомобіль, який чоловік забирав у місті Буринь Сумської області. Привіз його евакуатором за 1300 кілометрів. Згодом ще купляв спеціалізовані машини в Луганській, Дніпропетровській і Миколаївській областях. Якби він їх не придбав, то техніку порізали б на металобрухт, а так машини ще служитимуть людям.
– Чомусь у нас волонтер-пожежник – диковинка, а в сусідній Польщі це стало звичною справою, – дивується рятувальник. – Мене вважають диваком, адже більшість людей цікавляться: «А що ти з цього маєш?» Я нічого не маю, а допомагаю людям у біді. Не всі це розуміють. Добре, що міська рада підтримує і допомагає пальним.
В’ячеслава Ніколайчука поважають місцеві жителі й обрали депутатом Сарненської територіальної громади, щоб він захищав їхні інтереси. А він не лише представляє, але й рятує людське майно та помешкання.
– Хочу відремонтувати ще одну машину, і тоді вже чергуватиме два автомобілі. Тільки дзвінок – одразу їду на виклик, бо десь спалахнула пожежа і потрібно людям допомогти, – розповідає волонтер-вогнеборець.
Кость ГАРБАРЧУК.
