Рівненський обласний перинатальний центр розповів історію Альони Андрієнко, яка, будучи вагітною, змушена була залишити власний дім, та історію народження її маленької доньки Емілії.
- 24 лютого життя назавжди змінилося: на до та після. Було прийнято рішення терміново їхати до будинку за місто, - розповідає Альона Андрієнко. - Ми переїхали до Клавдієво-Тарасове Бучанського району з надією, що там буде безпечніше. Однак потрапили у ще більш складну ситуацію. Ми жили в підвалі, без світла, води, зв'язку, тепла, майже без їжі. Під постійними обстрілами, під звуки градів, ворожих літаків, бомбардуваннями. Одного дня, на світанку, нашвидкоруч, майже без нічого, таки вдалося виїхати просто в нікуди. ⚡І здавалося, що нормальне життя назавжди закінчилося, але доля вирішила інакше... Ніхто навіть уявити собі не міг, що у 2022 році, маючи нормальне звичне життя, станемо вимушеними переселенцями... Рівне для нас стало по-спражньому рідним, адже тут народилась наша донечка Емілія. Ми дякуємо медикам перинатального центру, які допомагають з'являтися на світ маленьким крихітним українським янголяткам. А для нас вони стали не просто лікарями, а рідними близькими людьми. Ми вдячні команді медиків Рівненського обласного центру лікарям - людям з великої літери: керівнику Вікторії Єнікеєвій, Степану Лічнеру, Олені Садовій, Андрію Гаврилюку, Наталії Пашкевич, Людмилі Мартюшевій, Оксані Яцюк, Оксані Новіковій.
