Уявіть, що ви стаєте на звичайному березнівському перехресті, наводите екран смартфона на порожнє місце — і просто з повітря постають величні вежі костелу Святого Каетана, підірваного понад шістдесят років тому. А поруч на лавці вам пропонують скуштувати гарячі цебуляжі з маком за старовинним рецептом або вареники з гречаного тіста, які колись смакували березнівські графи. Здається вигадкою? А от і ні. Саме так останні кілька місяців у Березному стирають межі між минувшиною та сьогоденням.
Вчора в стінах місцевого краєзнавчого музею панувала особлива урочиста атмосфера — тут підсумували проєкт «Ревіталізація пам’яті: арттерапія через локальну історію», який реалізувала громадська організація «Березнівська БРАМА» спільно з Березнівським краєзнавчим музеєм, міською радою та за підтримки Українського культурного фонду. Під час фінальної зустрічі команді проєкту, партнерам, майстрам та активним учасникам урочисто вручили подяки за внесок у збереження спадщини міста.
Головною подією заходу стала довгоочікувана презентація інтерактивного квест-путівника «Бортовий журнал кажана Марика. Місто над Случем: 580 років історії». Це не звичайна книжка, а паперово-цифрове відкриття: усередині на читачів чекають захопливі логічні завдання з історії Березного, архівні загадки та інтегровані QR-коди, що ведуть до доповненої реальності й аудіогідів. За цим путівником школярі громади вже встигли пройти не один яскравий квест.
А головним цифровим провідником цієї мандрівки став сам кажан Марик — кумедний авіатор у шкіряному шоломі та окулярах-гоглах, якого з вовни зваляла місцева майстриня. За легендою, його прадід прилетів на Полісся в кишені куртки французького пілота графа Малинського, а нині Марик «живе» в музеї та супроводжує шукачів пригод зі сторінок книжки.
Проте історію Березного тепер можна відчути й просто на вулицях. На 11 міських локаціях з’явилися інформаційні таблички. Достатньо одного сканування QR-коду, щоб роздивитися втрачені Брамні ворота, старовинну синагогу чи костел у 3D-форматі прямо на екрані телефону. А для відвідувачів музею з порушеннями зору майстри виготовили спеціальний тактильний 3D-макет південної брами.
Але чи не найбільше серць підкорили історичні пікніки, що проходили просто неба — у музейному дворику, на шкільних майданчиках та у молодіжному просторі «У Білки». Вони стали осередком відпочинку та емоційного перезавантаження. Люди збиралися разом, малювали художнім вугіллям старовинні будівлі, розписували екоторби та кухлі, ліпили з глини й плели свічки. І, звісно ж, смакували місцеві гастрородзинки: волинські мандрики, запечений кугель, кашу трьох круп, гречані вареники тощо. До зустрічей залюбки долучалися як місцеві мешканці, так і переселенці та військові у відпустці.
Автори проєкту довели: історія — це зовсім не нудні дати зі шкільного підручника і не пил на архівних полицях. Це жива пам’ять, смак домашньої випічки, спільна творчість і тепло, яке об’єднує громаду навіть у найскладніші часи.
