Головне питання і проблема №1 внутрішньополітичного порядку денного України після минулорічних президентських та парламентських виборів – реванш антидержавницьких сил, повернення у владу старих корумпованих еліт. Місцеві вибори 25 жовтня – Рубікон, який покаже, чи ж вдасться цю наволоч спинити, чи вона заполонить всі регіони і зрада переможе вже не тільки на Печерських пагорбах Києва, але й на території місцевих громад.
Минулорічні вибори, при всій їх неоднозначності, продемонстрували небачений за часів незалежності феномен: Україна електоральна вперше не поділилася на Схід і Захід, повідомляє Багнет. Нині аналітики прогнозують, що реваншизм поверне це розмежування. Але, але…
Ось вам, для прикладу, Захід, Рівненська область. В розпал Майдану, Революції достоїнства, депутати Здолбунівської районної ради на сесії 6 грудня 2013 року проголосували за висловлення недовіри голові райдержадміністрації Віталію Шулю. 18 березня 2014-го в.о. президента Олександр Турчинов своїм розпорядженням № 221/2014-рп звільнив з посади Віталія Степановича - активного "регіонала" й соратника вигнаного народом президента-злочинця Віктора Януковича.
І що? Нині пан Шуль пнеться в очільники Здолбунівської територіальної громади…
"Проффессор" і "магістр"
Базова освіта Шуля - Рівненський державний інститут культури, який він закінчив у 1994 році за спеціальністю "хорове диригування". Такий собі Поплавський містечкового масштабу. Автору можуть заперечити, мовляв, Віталій Степанович у 2003-у закінчив Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу за спеціальністю "економіка підприємства та правове забезпечення підприємства", а у 2004-у - Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, ставши магістром державного управління.
Але давайте по ґамбургському рахунку: по-перше, яку якісну освіту можна отримати, навчаючись у двох вишах і працюючи на державній посаді? По-друге, а то ми не знаємо, як отримували дипломи заступники голови – керівники апарату райдержадміністрації (а Шуль з 2000 по 2005 рр. працював саме на цій посаді в Рівненській РДА). По-третє, не будемо забувати про кумира Шуля, завідуючого єнакіївським гаражем Віктора Фьодоровича, який, як відомо, ставши чиновником високого рангу, раптом став і "проффесором", і членом "Каліфорнійської міжнародної академії".
Тож і не дивно, що у владу диригент Шуль прощурячувався лишень тоді, коли при владі був єнакіївський кримінальник. Після інституту культури він викладав там же на факультеті музтворчості, посада начальника відділу культури Рівненської РДА, здавалось, його стеля - все. Але він стає заступником голови – керівником апарату РДА, ще навіть не отримавши фігового листочка у вигляді диплома "магістра держуправління". Який йому допоміг, як мертвому припарка, коли Януковича турнули з крісла прем’єр-міністра після першого Майдану. Фьодорович "полетів" у 2005-у, за ним "полетів" і Степанович. І диплом не поміг – подався у приватні підприємці (до цього періоду ми ще повернемось, там багато цікавого ).
У 2006-у була спроба балотуватись до Верховної Ради 5-го скликання по списку – ну звісно ж! – Партії регіонів, але донецькі запхнули хоч і свого, але західняка в таку ду…, дуже далеку частину списку, що він не пройшов.
Відтак приходить 2010-й, Янукович стає президентом, і Шуль, мов Фенікс з підриємницького попелу, чарівним робом знову воскресає у парсуні державного службовця: спочатку, у 2010-у, хоровий диригент карколомним злетом очолює Головне управління Пенсійного фонду області, а з березня 2011-го стає головою Здолбунівської райдержадміністрації (аж до, як вказувалось вище, втечі "проффесора" в Росію).
Чиновник-підприємець з корупційним душком
Начальником відділу культури Рівненської РДА Шуль працював з 1996-го по 2000-й. В 1999-у до соціальної служби молоді РДА прийшов працювати спеціалістом такий собі Іван Шах. Як і колега Віталій Степанович, Іван Євгенович після РДА також пішов у бізнес, 1 лютого 2008 року зареєструвавши за Колоденською адресою Рівненського району приватне підприємство "Вітол-Валмар", яке і очолив.
Щоб зрозуміти глибину їх стосунків, достатньо пам’ятати, що ім’я пана Шуля - ВІТалій, і знати, що його жінку зовуть ОЛена, а його доньок – ВАЛерія та МАРія. От вам і будівельне ПП "Вітол-Валмар"…
Як уже згадувалось, після обрання Януковича президентом з 2010 року Шуль очолює обласний пенсійний фонд. І відразу – моментально - на "Вітол-Валмар" лише з двома роками стажу на ринку і статутним фондом в розмірі 100 (!!) гривень https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/35658956/ проллявся золотий дощ у вигляді бюджетних коштів! 30.08.2010 – понад 887 тис. грн. на "реконструкцію молодіжного парку в Рівному" (нагадаємо, тоді долар коштував 8 грн., себто, сума перевищувала $100 тис.). 30.08.2010 (в той же день!) – понад 747 тис. грн. на "кріплення конструкцій житлового будинку №17 по вул. Степана Бандери, Рівне".
Які дивні співпадіння бувають у стосунках чиновника і бізнесюка, правда? Як і те, що відразу після "розпилу" бюджетних грошей Віталій Степановичем купує новісінький престижний і дуже дорогий позашляховик "Хонда-Пілот" 2010 року випуску.
З березня 2011-го Шуль керує вже Здолбунівською РДА і "Вітол-Валмар" 18.11.2011 отримує з місцевого бюджету понад 1 млн. 278 тис. грн. на "будівництво котельні і зміну мереж опалення Дерманського НВК "Загальноосвітня школа 1 ступеня – гімназія Здолбунівського району". http://zdolbunivcity.net/wp-content/uploads/2014/03/zakupivli "Освоївши" за рік загалом майже 3 млн. грн., фірма імені сімейства Шулів юридично перереєстровується з рівненського Корнина у Харків, де згодом припиняє своє існування після низки судових позовів "у зв’язку із відсутністю відповідача за місцезнаходженням".
А що пан Шах? А пан Шах з вересня 2012-го – директор виробничого кооперативу "Вікторі груп". Фірма нова, методи – ті ж. Адже пан Шуль все ще керує райдержадміністрацією. Щоправда, тепер Шах взявся не за будівництво, а за… годування дітей в начальних закладах.
Ось як про результат такої діяльності повідомляла місцева прокуратура: "Здолбунівський районний відділ освіти та 28 навчальних закладів району уклали договори на закупівлю харчів з одним виробничим кооперативом. Проте умови договору, як засвідчила перевірка прокуратури, не виконували: траплялися перебої з постачанням продуктів або ж їх завозили недостатньо для забезпечення харчування учнів шкіл, не завжди кооператив надавав декларації на поставлену продукцію. Відділ освіти (підпорядкований Віталію Шулю – Авт.) контроль за виконанням умов договорів не здійснював. Після втручання прокуратури договори з виробничим кооперативом розірвані".
Чому, раз уже справа дійшла до прокуратури, злочин проти дітей обмежився розірванням договору а не карною справою, - питання риторичне. Хоча у ході прокурорської перевірки неодноразово здійснювалися виїзди до сільських шкіл, де фіксувався зрив початку харчування майже на місяць, брак продуктів (що в перекладі на зрозумілу мову означає крадіжку грошей на їх закупівлю), одноманітність меню тощо.
Безкарність породжує ще більшу корупцію
Але навіть якби правоохоронці довели справу з обкраданням дітей до кінця, Віталій Шуль все одно вийшов би сухим з потоку Карного кодексу: все, що можна було йому закинути, це службову недбалість підлеглих з відділу освіти, які вчасно не проконтролювали шахрая-підрядника Івана Шаха. А от за розкрадання землі, яка мала відійти бійцям АТО, повну відповідальність несе вже саме Віталій Степанович. Точніше, мав би нести…
Гарантовані державою земельні ділянки в Здолбунівському районі станом на 2015-й рік мали отримати 180 ветеранів, але отримали лише семеро. Чому? А тому, що пан Шуль у 2012-у своїм розпорядженням віддав поля в оренду. "Було роздано десятки гектарів землі на території однієї з сільських рад людям, які не мають жодного відношення до району, - ще влітку 2015-го розповідав журналістам "Подробности-ТВ" голова РДА Сергій Контрачук, котрий змінив на цій посаді Віталія Шуля. - Івано-Франківськ, Ніжин, Володимир-Волинський - це депутат, це його дружина, це дружини брат, це батько, як розуміємо, це вже 5 прізвищ, всі отримували по два гектари".
"Тодішній очільник райадміністрації такі розпорядження підписував пачками - роздавав громадські землі наліво і направо. Друзям та однопартійцям", - констатували тележурналісти. "Я один з небагатьох, хто міг отримати, тому що землі реально немає, попередники займались тим, що роздавали, дерибанили, присвоювали", - розповів боєць Національної гвардії України Сергій Матвійчук.
Розібравшись з документами, пан Контрачук звернувся до прокуратури. Але і тут повторилась історія з обкраданням дітей! Бо в прокуратурі відповіли: нічим допомогти не можемо, акти на землю у людей на руках, а те, що це несправедливо - довести неможливо.
І тут символічною і симптоматичною виглядає реакція винуватця.
"Вам немає чим зайнятися? Займайтесь професійною своєю діяльністю! А вам оце лише поговорити. На даний час я за кермом і не маю часу з вами розмовляти", - ось так відповів журналістам Віталій Шуль. З чого видно, що він був і лишився "ригом", "регіоналом", достойним поплічником Віктора Фьодоровича. З тією тільки різницею, що Янукович ховається у Росії, проти нього в Україні провадиться карна справа за вчинені злочини, а Шуль дома, на волі, та ще й хоче знову дорватись до важелів керування місцевими ресурсами та бюджетом.
Як вода з гусака
Так, нині пан Шуль позичив у Сірка очі й балотується на голову територіальної громади, хоча, здається, коли чоловікові один раз висловили недовіру, коли на його чолі від вуха до вуха проступає печать "корупціонер", то нормальна людина вже й би сама не захотіла наражатись на небезпеку вдруге пережити ганьбу. Не кажучи вже про низку статей Кримінального кодексу. Ба, ні. Реванш антидержавників і корупціонерів гвардії Януковича набирає сили, реваншисти мало не парадом марширують по Україні. І не тому, що аж такі шибайголови. А тому, що, працюючи в органах державної влади, мов дно корабля мушлями, обросли горизонтальними й вертикальними корупційними зв’язками.
За прикладом ходити далеко не треба. Віталій Степанович, позбавлений керівного крісла в РДА, у 2014-2018 рр. був фізичною особою – підприємцем ("оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням"). Але тут не дуже розгорнешся, хіба за старими зв’язками вхопиш трохи лісу на деревину. Тим більше, коли життєвий досвід є лише у "пилянні" не дуба, а бюджетних грошей. І пан Шуль 17.05.2018 реєструє ТОВ "Оленвіт" (старі звички нікуди не поділись: ОЛЕНа + ВІТалій) – "Будівництво житлових і нежитлових будівель".
Він є директором, співзасновником і співвласником, бо 50% належить його половині Олені Анатоліївні. І, спостерігаючи, як пішли відразу справи, свої люди таки лишились у Віталія Степановича при владі, чи, пак, при "годівниці".
Судіть самі, як набирала оберти в освоєнні коштів місцевих бюджетів фірма зі статутним капіталом 1 тис. грн. (!!), яка щойно-щойно з’явилась на ринку. "Капітальний ремонт покрівлі Будинку культури в с. Гільча Друга Здолбунівського району" - контракт від 26.09.2019 вартістю майже 1 млн. 105 тис. грн. "Капітальний ремонт будівель дитячого ясла-садка "Малятко" в смт Гоща" – контракт від 04.12.2019 вартістю понад 3 млн. 899 тис. грн. "Капітальний ремонт покрівлі спортивного залу Повчанського ліцею" - контракт від 09.12.2019 вартістю майже 100 тис. грн.
Понад 5 млн. 100 тис. грн. всього лише за три місяці! Який бізнесмен-початківець в Україні не хотів, щоб його стартап починався з таких астрономічних сум?
Що сказати таким бізнесменам... Балотуйтесь у голови місцевих громад. Але пам’ятайте: якщо протягом десятиліть громада знає вас як антидержавника, поплічника кримінального президента-втікача Януковича, а також хабарника, "відкатника", корупціонера, - то чорта лисого вона за вас проголосує.
