Богдан Лимар, колишній орендар будівлі на вул. 16 Липня, 59:
— Цю будівлю ми взяли в оренду в міської влади ще 1992-го. Вона була в аварійному стані, мешканці звідти виселилися. За цей час кілька разів ремонтували, поставили котел на альтернативному паливі. Так-сяк протримали її «на плаву» понад двадцять років. За цей час там розміщувалося багато чого: офіс Ради підприємців міста (яку я тоді очолював), офіс товариства «РІКО», кафе-бар «Русана», навіть сатиївське пиво колись продавали. Кілька років тому здали цю будівлю в суборенду під піцерію, однак суборендар вчасно і в повному обсязі платити не поспішав — так і розійшлися з ним. А коли звернулися до міського голови з проханням дозволити внести невід’ємні поліпшення, щоб потім можна було ту будівлю приватизувати, то отримали відмову. Чому — не знаю. Свої думки з цього приводу маю, але ділитися ними не буду. Тому торік вирішив розірвати договір оренди з міською владою, бо оренда й так почала влітати «в копієчку» — за близько 300 кв. метрів сплачували щомісяця десять тисяч гривень. Більше за неї братися не хочу. Які у влади на будівлю плани, можу лише здогадуватися. Що цікаво, правонаступнику «Русани» (де засновницею і керівником є Тамара Лимар) — товариству «Русана Плюс» такий дозвіл на невід’ємні поліпшення дали. Але згідно з єдиним держреєстром, засновником та директором цього іншого товариства є рівнянка Анна Гуц, а розмір її внеску до статутного фонду… 11 копійок. За словами начальника управління комунальною власністю Наталії Поліщук, термін оренди будівлі товариством спливає аж 2022 року.
Володимир Хомко, міський голова Рівного:
— Так, ми дали дозвіл на внесення невід’ємних поліпшень, щоб зберегти цю будівлю. Вірогідно, що вона увійде у список історичних будівель міста, і той, хто буде власником, уже не зможе її використати ніяк, крім робити з неї те, що є. Цінність вона представляє для тих, хто збереться знести її і будувати там дев’ятиповерхівку, але завдяки плану це зробити буде неможливо. Але питання це двояке. От якщо уявити, що цей історико-архітектурний опорний план зробили б років 15 тому — коли ще був живий мій попередник Віктор Чайка і він не зміг би знести оті старі будиночки на Соборній, то я би в тому місці не хотів би жити.
Галина Данильчук, співробітник обласного краєзнавчого музею:
— Старих документів, які би могли підказати, що саме раніше знаходилося у тому будинку і хто там жив, я не бачила. Але можна припустити, що він того самого віку, що й рівненська гімназія і що там якраз міг проживати її директор. Тому й вулиця в ті часи мала назву Директорської. Тобто це найстаріший будинок на цій вулиці, і було б дуже шкода його втратити.
