Професор Сергій ГУЛЬОВ:«Сирітські зими» будуть повторюватися частіше і частіше…
— Сергію Костянтиновичу, як ви оцінюєте нинішню зиму?
— Одна навіть дуже сильна аномалія — не привід переглядати загальні тенденції в зміні клімату. Якщо пам’ятаєте, минула зима в Росії за нинішніми часами була дуже холодною, але і тоді, і зараз я кажу, що на планеті розвивається процес глобального потепління. Не беруся стверджувати, що наступна зима буде ще теплішою, а потім — ще теплішою. Можливо, зима2008 виявиться дуже холодною. І літо може бути холодним. Але треба готуватися до того, що такі явища — безпрецедентно теплі зими — стануть частішими.
— Але в зв’язку з чим? Який, так би мовити, механізм? Парниковий ефект, викиди СО2 в атмосферу?
— Єдиної думки тут немає. Одні вчені вважають, що це безпосередня реакція на нагрівання атмосфери. Інші думають, що впливає океан. У нас є багато результатів, що підтверджують вплив океану. У «зв’язці» з Гольфстрімом він змінює атмосферну циркуляцію, посилюючи або послаблюючи циклони, що несуть у Європу тепло і вологу. Циклони повинні десь брати вологу. Де ще, як не в океані, над яким вони виникають?
— А як же вуглекислий газ і Кіотський протокол, який закликає знизити його викиди?
— Вміст в атмосфері кліматично активних газів збільшується і середня температура планети — теж: більш ніж на 0,5 градуса за останнє сторіччя. Багато це чи мало? По-перше, це зростання відбувається нерівномірно по планеті. По-друге, воно може призводити до дуже серйозних змін циркуляції і, зокрема, процесів у Світовому океані.
Що стосується Кіотського протоколу, то навіть успішні спроби знизити до 2012 р. СО2 на 10%, як передбачено угодою, не здатні зупинити процес глобального потепління. Якщо навіть взагалі закрити всі заводи і фабрики на планеті, збережеться кліматична інерція. На мій погляд, Кіотський протокол важливий скоріше як приклад того, наскільки світова спільнота готова до консолідованих дій в умовах мінливого клімату. Припустимо, як дружно ми з’явимося на демонстрацію? Або як прийдемо на виборчу дільницю?
Але зупинити кліматичні зміни він не може, що цілком очевидно.
— Отже, нічого надзвичайного сьогодні не відбувається? Січневі проліски і ведмеді-шатуни в лісах і зоопарках — ніяка не сенсація, а звичайна аномалія?
— Треба розділяти процес глобального потепління і те, що ми бачимо цієї зими. Сьогоднішній клімат — це безумовна аномалія, і пов’язана вона з незвичайними траєкторіями циклонів у північній частині Атлантичного океану і над Європою. Атлантичні циклони змінили траєкторію свого руху. Циклони, що несуть вологу і бездоріжжя в Європу, традиційно ішли з Атлантики до північного краю Англії вздовж Скандинавії й далі в арктичні широти, у Північний Льодовитий океан. Проте в останні роки траєкторія циклонів — вона називається шторм-треком — трохи зміщується за годинниковою стрілкою вправо. І зимові циклони все частіше направляються прямо не в Північний Льодовитий океан, а вглиб Європи. Поворот начебто зовсім невеличкий, але його досить, щоб циклони почали виливати вологу над Німеччиною, Францією, Росією. І плутати нам усі карти. Зараз і відбувається це явище.
— Ще раз про циклони. У зведеннях погоди тільки про них і чуємо — «заклювали» вони бідну Європу. Скільки їх буває в середньому за рік?
— У Північній півкулі близько 2000, за зимовий період — 600-800.
— Чи правда, що з потеплінням клімату їх кількість збільшується?
— Ця думка має своїх прихильників та опонентів навіть у наукових колах. Проте останні дослідження показали, що загальна кількість циклонів не збільшується. На нашій «кульці» їх не поміщається більше, ніж може бути! Але з потеплінням клімату змінюються характеристики циклонів: швидкість руху, траєкторії, потужність, глибина. Вони стають, так би мовити, страшнішими, більш руйнівними. У центрі «нормального» циклону тиск тримається в межах 970980 мілібар — у перерахунку на звичні нам міліметри ртутного стовпчика це приблизно 730. Але зараз в Атлантиці в центрі деяких циклонів тиск падає до 930 мілібар — вітри просто колосальні, до 40 метрів за секунду! З ними не зіштовхувалися навіть досвідчені мореплавці. У Північній Атлантиці величезна штормова активність, багато суден загинуло.
— Добре, що ми з вами сидимо тут, у кабінеті, а не в каюті якогось науково-дослідного судна!
— Так, там зараз несолодко. Буває, що хвилі розбивають скло ілюмінаторів, судна просто викидає на берег…
— Чи можна ці шторм-треки штучно повернути, відвести від Європи?
— Ні, звісно! Людство не в змозі «підсунути» окремий циклон — занадто велика енергія атмосферних процесів у середніх широтах.
— А яким очікується нинішнє літо?
— Клімат не можна спрогнозувати, як курс валюти, — на 2017 р. або, припустимо, на 2026 р. Гідродинамічний прогноз погоди більш-менш вдається максимум на 1012 днів. І це величезне наукове досягнення. Добре прогноз робити на добу, достатньо впевнено — на три доби, і фізично обгрунтованим він вважається в межах 1012 днів. Сезонні прогнози мають визначену успішність для зимових місяців, коли в жовтні океан починає все сильніше впливати на атмосферу — набагато сильніше, ніж влітку. Літні місяці менш передбачувані. Так що від коментарів утримаюся, не хочу ворожити на кавовій гущі.
Можна говорити лише про тенденцію. А тенденція, повторюю, — «сирітські зими» будуть приходити до нас частіше і частіше.
— Що буде, якщо розтануть «полярні шапки»? Ця фобія вразила все людство — адже Арктика вже втратила близько 30% свого льоду! На скільки підніметься рівень Світового океану?
— Вважається, що танення льодовиків і атмосферні опади в субполярних районах Атлантики (північніше 5560°) призведуть до розпріснення вод і до блокування атлантичної термохалінної циркуляції. Говорять і про послаблення Гольфстріму, пов’язаним з цими процесами. У результаті чого він ослабне, поверне на південь — і настане те, що показано в американському фільмі-катастрофі «Післязавтра». Чесно кажучи, такі розмови ведуться не без підстав. Більшість кліматичних моделей пророкують саме такий сценарій, хоча не за тиждень і навіть не за декілька років. Більшість із них показує, що при збільшенні середньої температури Землі термохалінна циркуляція коллапсує, і виникає похолодання Північної і потепління Південної півкулі. Але сам Гольфстрім не є річка у відкритому океані. Це послідовність потужних вихорів, що обертаються, як шестерінки, приводячи в рух «ремінь». Отож саме ці вихори в таких моделях не вирішуються! Не обов’язково, що все саме так і станеться.
Що стосується океану, то його рівень підвищується — за останні 15 років на 3 мм.
— Ви як міжнародний експерт пишете рекомендації для інших країн світу. Уряд Англії на засіданнях палко і бурхливо обговорює питання глобального потепління, там відчувається стурбованість ситуацією. В уряді Росії такого підходу чомусь не помітно.
— Англія вкладає дуже великі кошти у вивчення клімату. Там, та й в інших розвинених країнах, ведуться океанські і кліматичні дослідження високого класу. У Росії, на жаль, такого буму фінансування науки про клімат немає, хоча щось змінюється на краще.
— Дивно, адже багато хто вже заговорив про Апокаліпсис. Льодовики тануть — значить, вони не відбивають сонячної енергії, вода прогрівається ще сильніше, і льодовики, відповідно, тануть ще активніше… Процес пішов? На що можна розраховувати?
— Якщо на 1 м2 поверхні океану падає 100% сонячної радіації, від води відбивається 57% енергії. Ця величина називається альбедо. У льодовиків альбедо становить понад 70%, у грунтів — 3040%. У середньому в Землі, яка вона є — з лісами, луками, льодовиками й океаном, — альбедо близько 30%. Ослаблення здатності відбивати сонячне світло веде до того, що в кінцевому підсумку істотно змінюється кількість тепла, що надходить. Але тут теж не все так просто. Потепління призводить до збільшення хмарності, що, у свою чергу, впливає на альбедо всієї атмосфери, та й на кількість радіації, що надходить. Природа — як тіло людини. Гарний лікар не лікує те місце, де болить, — часто цей біль віддається зовсім від іншого органа. Приблизно те ж саме відбувається в атмосфері й в океані.
— Деякі вчені пропонують розпорошити в атмосфері якусь речовину. Такий аерозоль якщо не зупинить, то послабить потепління клімату…
— Наскільки я знаю, є заклик досліджувати небезпеку, перспективність і ефективність такого заходу. Подивіться, до яких це призведе екологічних наслідків і чи дасть позитивний результат.
Впливати треба вкрай обережно, адже ми ще багато чого не знаємо. Взяти викид тих же аерозолів — сажі або чогось ще. Найслабшою ланкою таких моделей є хімія атмосфери — вона практично не вивчена. Поки не можна навіть давати приблизних оцінок. Але, на щастя, ніхто не пропонує завтра ж взятися за розпилення. Погодьтеся, сама ідея віддалено нагадує ефект так званої ядерної зими — хоча, звичайно, у сильно полегшеному варіанті. Глобальні кліматичні моделі говорять про те, що викид і вміст у стратосфері Землі пилюки здатний знизити глобальну температуру. Подібні речі дійсно моделювалися в 19701980х роках. Проте ядерна зима, напевно, не найкращий варіант боротьби з потеплінням.
Можливо, що природа, матір наша, як було вже не раз, «включить» свій зворотний зв’язок, важелі, і все знову повернеться на свої місця: зима буде зимою, а літо — літом!
