Нещодавно прочитав новину про те, що американці активно розробляють новий вид транспорту - "Гіперлуп". За задумкою розробників, потяг у вакуумній трубі має пересуватися зі швидкістю 1200 кілометрів на годину. Цього року вже розпочинають випробовування, а закінчити проект планують через 4 роки. Коли читаю такі новини, то інколи не розумію, що відбувається. Ми живемо на одній планеті, в один часовий проміжок, але відстаємо від Заходу на цілі десятиліття.
В той самий час ми їздимо на громадському транспорті, якому 30-40 років, наша інфраструктура залишилась на радянському рівні, а цілі регіони та міста, якщо не занепадають, то перебувають у глибокій фазі "застою".
Чому так сталося і хто в цьому винен - одвічна тема для дискусій, але ми зараз не про це. Треба думати, що робити далі, як рухатись вперед і як модний вислів "йдемо в Європу" зробити реальністю, а не популістською мантрою.
Слід розуміти, що довгий час ми жили суто "совковим" уявленням про розвиток нашої країни. Два десятиліття у Києві намагалися обрати когось, хто замість нас зробить з України сучасну комфортну країну, але, як показала гірка практика, підхід виявився неправильним.
На мою думку, найголовнішим, що нам треба запозичити у Заходу - підхід до розвитку регіонів. Модне сьогодні слово "децентралізація" є ефективним поняттям саме там. Не радянська централізована форма управління державою та людьми, а делегування більшості повноважень на місця.
Віддати владу громадам - одна з основних вимог "Революції гідності". Децентралізація - це одна із найактуальніших тем українського медіапростору і те, чого реально потребують люди. Проте, ми маємо зрозуміти, що в основі реформи має бути стратегічне планування і делегування компетенції на місця.
Чи можете ви пригадати ефективну реалізацію стратегії розвитку регіону? Українські позитивні приклади знайти дуже важко. Зазвичай, під пафосними назвами "стратегія розвитку до 2030 року" криється якась загальна популістська програма, що створена швидше "для галочки", для інформаційного приводу, для імітації місцевою владою активної діяльності. Жодної практичної цінності, зазвичай, такі програми не несуть.
Щоб якісно змінити життя в наших містах і селах, ми маємо діяти за стратегічними планами, як усі успішні європейські міста та регіони.
Тут хотів би сказати про Львів. Звісно, тема розвитку цього міста не нова, але саме він є найкращим вітчизняним прикладом. Завдяки стратегії розвитку міста, воно перетворилось у справжній туристичний центр, разом з цілою індустрією послуг це принесло інвестиції, робочі місця і перспективу подальшого розвитку. Зараз Львів працює за комплексною "Стратегією розвитку міста 2012-2025". Цьому передували десятки різних програм, які вироблялися роками. У місті з 1991 року до 2010 розроблено 115 регіональних програм та концепцій.
У Львові стратегія побудована за схемою наступним чином:
- Спочатку визначена місія міста - що Львів може дати світу, які його сильні сторони та як їх розвивати.
- Далі сформована візія міста - яким його бачать у майбутньому.
- На основі вищезгаданого побудовані стратегічні цілі, а вже відповідно до цього формувалися стратегічні плани, концепції та секторні програми.
Очевидно, що тут вбачається досвід поляків. Польські міста Познань, Краків, Варшава, Вроцлав - приклади правильного планування і ефективної реалізації стратегії.
Львів - це велике місто, але набагато важчим завданням є розробка стратегії розвитку регіону, який поділений на маленькі міста і села, дуже диференційований за економічною і соціальною ознакою.
Проте сам принцип залишається незмінним. Відповідно до поставлених стратегічних цілей слід сформувати завдання в основних сферах життя громади - ЖКГ, енергоефективність, екологія, освіта, охорона здоров'я, інфраструктура, бізнес, культура та спорт.
Щодо Рівненщини, то, на мою думку, - виділив би два основні напрями:
- В економіці - вдосконалювати доступ інвесторів до регіону, розвивати транспортну інфраструктуру, просувати конкурентну продукцію та розвивати міжнародні бізнесові зв'язки регіону, просувати як регіон для бізнесового та культурного туризму.
- В громадському секторі - створити можливості для самореалізації шляхом розвитку науки, освіти та спорту.
