У Рівному військовий, який повернувся із зони ООС, влаштував синові сюрприз у школі. Боєць 108-го гірсько-штурмового батальйону Володимир Боднар завітав на урок "Я досліджую світ" до третьокласників НВК №26. Його сину зав'язали очі та вчили накладати пов'язку, а пацієнтом, поки той не бачив, став його батько.
Таку зустріч допомогла організувати керівниця "Рівне – Такмед" Тетяна Воронцова, яка займається навчанням домедичної допомоги, повідомляє Суспільне.
На війні боєць 108-го гірсько-штурмового батальйону Володимир Боднар був від самого початку і всі сім ротацій провів на першій лінії, чотири останні був старшим на позиції.
За сім років візити додому зазвичай тривали кілька днів, іноді – тиждень. І лише раз приїхав на пів року.
"Я вчора (16-го вересня – ред.), коли виїжджав додому, написав дружині повідомлення, що повертаюся. Хоча серце стискалося, бо там дім і сім'я, а тут – побратими, уже теж, як рідні", – зізнався Володимир Боднар.
Це повернення вирішив зробити особливим для сина. Заручився допомогою громадської організації "Рівне – Такмед", члени якої організовують у школах уроки домедичної допомоги.
- Є ж відео, як у всіх країнах світу повертаються ветерани до своїх сімей. Тож хотілося, щоб і українське таке відео було, і саме в Рівному, де у нас дійсно багато є людей, які підтримують військовослужбовців, наші Збройні сили, ветеранів. Щоб вони знали, що у них є тил, – зауважила керівниця "Рівне – Такмед" Тетяна Воронцова.
Під час уроку "Я досліджую світ", який керівниця "Рівне – Такмед" проводила для 3-Б класу Рівненського НВК №26, у клас тихенько зайшов військовослужбовець. Його син в цей час саме вчився з зав'язаними очима накладати пов'язку при кровотечі.
- Артем стояв так біля мене. Я накладаю, накладаю, відкриваю очі і бачу вже не Артема, а тата. Він біля мене стоїть. Казав, що в жовтні приїде, а приїхав у вересні, – ділиться враженнями після несподіваної зустрічі третьокласник Данило Боднар.
На завершення цієї історії Володимир Боднар зізнався, що бажання повернутися на фронт часто виникає раптово. Втім, цього разу він вирішив побути з родиною не менш як пів року.
