Військові частини оперативного командування "Північ" воюють під Луганськом. Останніми днями бійці відтісняли сепаратистів з ближніх до обласного центру сіл. Усі в постійному напруженні, очікуючи чергового обстрілу. Проте тримаються мужньо і понад усе мріють, аби війна закінчилася.
Уже близько місяця у зоні АТО — прес-секретар ОК "Північ" Анатолій Прошин. Розповідає, що там, на війні, він не ділить людей за регіонами чи областями: — Тут усі наші. Не важливо — з Дніпропетровська чи з Рівного. За кілька кілометрів видніється Луганськ. Ситуація у нас складна. Розпочали операцію зі звуження кола навколо сепаратистів, вибиваємо їх із ближніх до Луганська сіл, розблоковуємо луганський аеропорт. Тільки й чути: "Гух-гух-гух". То наша артилерія удари завдає. А сепаратисти? Огризаються…Росія ж терористам і далі постачає зброю. На початку тижня наші бійці взяли в полон близько 30 бойовиків. Усі — громадяни Росії, є чеченці. Пан Прошин каже, що їх, можливо, обміняють на наших полонених. А як ні — триматимуть до справедливого суду. — Чи страшно нам? А кому не страшно, коли над тобою розриваються снаряди, коли ти зіскакуєш при команді "Повітря!" і мчиш у схованку? - додає військовий. — До цього треба звикнути. Але добре, що почали відпускати на кілька днів у відпустку. Психологічно тут довго витримати неможливо — постійно очікуєш нападу. Окрім того, невпинне фізичне навантаження. Але наші хлопці — молодці. Багато з них ми вже подали до нагородження. Я горджуся ними і тим, що можу бути поруч з ними зараз. Та й командуванням ми задоволені. Ми вчимося воювати на своїх гірких помилках… Найбільше, чого хочуть бійці, — закінчення війни. Відпочити і побачити родину — мрія кожного. Чого найбільше потребують? Уваги. Як розповідає Анатолій Прошин, бійців без бронежилетів він не бачив на території поблизу Луганська. Час від часу бракує боєприпасів, але їх підвозять, як і постійно передають провізію — від людей.
tag:АТО
