Генеральний директор «Рівнеазоту» Михайло Заблуда назвав упередженим ставлення облдержадміністрації до очолюваного ним підприємства, а роботу оточення голови облдержадміністрації Василя Червонія — узагалі непрофесійною. До таких висновків його спонукало кілька обставин: кількаразове зниження обсягів газопостачання підприємства протягом останніх двох місяців та звинувачення, буцімто «Рівнеазот» «працює на закордон», продаючи добрива українському селу за вищими цінами, ніж іноземним споживачам.
— Я раджу п.Червонію та його радникам носити з собою калькулятор, як це роблю я, і перш ніж звинувачувати когось, ретельно усе підраховувати, — сказав п.Заблуда. — Ми продаємо нефасовану аміачну селітру по 960 гривень за тонну, у біг-бегах — по 990 гривень за тонну, в мішках по 50 кг — по 1020 гривень за тонну. Ціни — з урахуванням ПДВ і однакові для усіх. Звичайно, цифри можна підганяти під свої бажання. Ось і виходить, що наші колеги, а заодно й конкуренти в інших містах України не розвантажують свої потужності через газові пробеми, оскільки тамтешня влада дбає про їхню безперебійну роботу, а ми працюємо наполовину від проекту, витрачаючи кошти на підтримання обладнання в робочому стані. Газу маємо зараз на 26% менше від потреби. Що ж до комісії з Мінагропрому, яка нібито мала з’ясовувати цінову політику «Рівнеазоту» на місці, то зараз на підприємстві працює кілька різних перевірок. Минулої весни міністерство вже мало претензії до стану забезпечення села добривами, а у підсумку, зі слів п.Заблуди, саме рівенське підприємство найкраще виконало державну програму, за що міністр АПК Олександр Баранівський особисто потиснув руку п.Заблуді. Цьогоріч на весну заплановано відвантажити селу 180 тисяч тонн селітри, 100 тисяч тонн з яких уже реалізовано. Категорично спростував п.Заблуда й поширену торік інформацію про перерахування підприємством грошей у так звані офшорні зони. На його переконання, «розумна людина такого говорити не може»: — Ця інформація не відповідає дійсності, оскільки сумнівні операції не окуплять завданих підприємству збитків. До того ж, такий великий завод не може нікуди зникнути протягом 30 хвилин. Торік податкова міліція розслідувала 8 кримінальних справ по нашому підприємству, але ніякі підозри у зловживаннях не підтвердилися. Ми законослухняні і робимо те, що не заборонено законом. На усі ці газово-політичні перипетії головний інвестор підприємства поки що дивиться спокійно і продовжує вкладати гроші у виробництво. Зі слів п.Заблуди, освоєно уже 250 мільйонів гривень інвестиційних коштів, окрім того, $2 млн. вкладено у підготовчі роботи зі спорудження нового цеху з виробництва карбаміду. Таке масштабне будівництво у радянські часи займало близько 4 років, у нинішніх реаліях нового цеху можна очікувати дещо довше. — Я не бачу газової проблеми як такої, проблема в нестабільності, — каже п.Заблуда. — Ніхто зараз не може сказати, чи є газ і як за нього треба платити. Якщо ж у нас когось бентежить російське походження головного інвестора, то усі великі підприємства України нині перебувають у власності російських інвесторів. Нічого не вдієш — хто володіє енергоносіями, у того більше прав. Їхні гроші тут працюють, наповнюють наш бюджет — і це головне.
