Перед Великоднем і поминальною неділею ринки переповнені яскравими штучними квітами та вінками, які українці з 90-х років минулого сторіччя почали носити на могили рідних. Щороку купують нові квіти, а «зів’ялі» викидають на смітник або спалюють, забруднюючи таким чином як не ґрунт, то повітря. Українська греко-католицька церква розпочала боротьбу з «пластмасовою традицією», і її підхопили православні церкви. Прихожан священики просять подумати про довкілля і приносити на цвинтар живі квіти або садити на могилі багаторічні.
Отець Герман Кулакевич (УПЦ МП) розповідає:
— Конкретних церковних законів щодо того, як вшановувати мертвих, немає. У більшості священики не звертають уваги, що прихожани несуть у дар померлим. Церква завжди вчить молитися за душу покійного і роздати за нього милостиню, щоб ті, хто її отримав, також помолилися за душу померлого. Для покійної душі головне — молитва, а не те, які квіти принесуть на могилу. Хоча я підтримую ідею відмовитися від пластикових вінків та квітів. І в екологічному, і в духовному аспектах — це на краще. Не раз траплялося, що прихожани розповідали священикам про сни, в яких приходили померлі родичі. Покійні нарікали, що їм важко, коли на могили несуть неживі квіти і ставлять плити. Мовляв, плити для них — немов камінь на душі, а пластикові вінки — як хомути. Але наголошу, що це лише сни.
Отець Василь Рудніцький, УПЦ КП:
— Штучні квіти для навколишнього середовища шкідливі. Але виступати зараз проти них — перебільшення. Кожен сам має обирати, як вшановувати померлих. Церква заборонити приносити пластикові квіти на могили не може.
Валентин Дудка, директор обласного департаменту екології та природних ресурсів:
— Звісно, що краще, щоб на могили несли живі квіти, бо вони природні. Але пластикові вінки — це ще не найгірше. Погляньте навколо! Ми живемо у будинках, в яких майже все — пластикове і які оббиті ззовні пластиком. Ми їздимо на автомобілях з пластику і користуємося поліетиленовими пакетами. Більшість сучасних фарб і лаків теж містять різні полімери. Пластик — це різновид полімерів, які є різних типів, тому і розкладаються по-різному. Загалом від 30 до 100 років. Спалювати пластикові квіти і вінки не можна, оскільки у повітря виділятимуться небезпечні діоксини, токсичні хімічні сполуки. Найкраще — відправляти їх на переробку. Так, мав би працювати сміттєсортувальний завод. Тоді б вивезені на сміттєзвалище квіти та вінки відправляли на заводи і з них би виготовляли ті ж вінки або якісь інші вироби. Окрім того, Здолбунівський цементний завод готовий у своїх печах спалювати відсортоване сміття. За температури близько 1000 градусів полімери розкладалися б без шкоди для навколишнього середовища, у повітря не потрапляли б шкідливі викиди.
