Замовне вбивство, яке не мало сенсу

6746 1

Ми у соцмережах:

Замовне вбивство, яке не мало сенсу

«Росія замовила вбивство, яке не мало сенсу. Потім найманець почав говорити» - під таким заголовком на «The New York Times» з’явилась стаття про вбивство у Рівному, яке сталось у Рівному у вересні 2016-го. Тоді у під’їзді будинку на Відінській застрелили 37-річного працівника СІЗО Івана Мамчура, вбивця – втік.

Через два місяці Генпрокурор та голова СБУ повідомили, що на Харківщині під час перетину державного кордону з території РФ до України силовики затримали громадянина Смородінова, який зізнався, що убив Івана Мамчура (колишнього командира групи 3-го полку спецназу ГУР України) на замовлення російської ФСБ за участь рівнянина в бойових діях у Грузії. Це «замовлення» вартувало 10 тисяч доларів, повідомив затриманий. 


Рівне Суспільне повідомляє, що американські журналісти поспілкувались із самим Олегом Смородіновим та він розповів їм обставини. Зокрема про те, що орендував житло у тому ж будинку на Відінській, де жила жертва, та спостерігав за ним. Смородінов сказав, що «замовник» загалом дав йому список із 6-ти жертв, а сам він друзям вихвалявся, що він – шпигун. Івану Мамчуру присвоїли кодове ім’я «троянда».



Спогади Смородінова видання наводить так: «Спостереження відбувалося без ускладнень. У 7 ранку пан Мамчур залишав дружину і дочку, їхав на велосипеді на роботу, і повертався щовечора в 6, як годинник. У непрацюючі часи пан Смородинов пив пиво на стоянці.

«Троянда повинна бути зірвана сьогодні. Завтра це більше не буде актуальним» – сказав про смс-повідомлення, яке отримав 16-го вересня 2016-го року із Москви Олег Смородінов - згадував він.

Далі з розповіді Смородінова видання наводить інформацію, що коли пан Мамчур вийшов з ліфта, вбивця назвав його на ім’я стріляв доти, доки магазин пістолета не став порожнім. 

«Це не я. Я не винен», – сказав він до Смородінова та впав на підлогу. 

Потому Смородінов утік до Москви. За роботу «замовники» купили йому фургон "Мерседес", фотографії якого він розмістив у соціальних медіа. Але вони залишили частину обіцяних 5000 доларів, оскільки він залишив зброю в Україні. Його запевнили, що ніхто ніколи його не упіймає. Однак сталось інакше. Смородінов повертався в Україну зробити сюрприз на день народження колишній подрузі. Саме вона і допомогла викрити його правоохоронцям. До слова, ДНК вбивці була знайдена на зброї і на недопалках, зібраних на місці події.



Ось як журналіст «The New York Times» описує враження від одного із судових засідань у цій справі: «Три судді сиділи під нейлоновим українським прапором, без особливої цікавості слухаючи прокурора, який зачитував результати балістичного тесту та звіту медичного експерта. Кожному здавалося нудно. Насильство в Україні нормалізується».


Підпис під фото: зліва – пістолет, використаний у вбивстві, він залишався на місці злочину. Справа – карта центральної Москви, яку пан Смородинов витягнув з пам’яті. На ній позначено кафе, де, як він сказав, часто зустрічався з російськими кураторами.


Підпис до цього фото: зображення з камер безпеки в магазині, де показано Костянтина Іванова, співучасника пана Смородинова. Він приніс п. Смородинову два пістолета, один з яких мав глушник.

У статті йдеться про те, що замовлені пану Смородінову шестеро людей для ліквідації – це, скоріш за все, помста Росії за те, що українські військові нібито допомагали грузинам під час п’ятиденної війни у 2008-му році. 

Ось що пише журналіст: «Спочатку українські чиновники неохоче говорили мені, що він був у Грузії. Його дружина відмовилася говорити зі мною. Але співробітник Рівненської в’язниці Сергій Климчук заявив, що пан Мамчур з повагою говорив про свій час у Грузії і високо оцінив ефективність грузинських військових. Врешті-решт, чиновники підтвердили, що пан Мамчур був у Грузії, коли почалася війна, як командир третього полку спеціальних операцій української армії, елітний контингент. Але вони наполягали, що ні він, ні будь-який інший український солдат не брав участь у боях. Кремль цьому ніколи не вірив. Після війни російське державне телебачення провело тотальну пропагандистську кампанію, яка включала документальний фільм Аркадія Мамонтова, фільми якого часто слугують барометром кремлівських настроїв… Цікаво, що за місяць до вбивства пана Мамчура російське телебачення знову випустило документальний фільм Мамонтова».

Журналіст додає, що із шестигодинної розмови зі Смородіновим він зрозумів, що той сподівається, що його обміняють на одного з десятків українців, ув’язнених у Росії. 

«Він не розуміє, що він нікому не треба. Він забутий, списаний, як використана куля. Наш ворог, на жаль, має багато людей, як він, у запасі», – цитує насамкінець журналіст слова голови Нацполіції України Сергія Князєва. (в оригіналі: «He doesn’t understand that no one needs him,» Mr. Knyazev, the national police chief, said. «He’s forgotten, written off, a used bullet. Our enemy, unfortunately, has a lot of people like him in reserve.»)

Статтю «The New York Times» в оригіналі можна прочитати тут: «Russia Ordered a Killing That Made No Sense. Then the Assassin Started Talking.»

Читайте також:
Чи посадять вбивцю Мамчура?

Убивцю майора Мамчура судитимуть у Рівному

Як у Рівному агенти ФСБ вбивали Мамчура




ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також