Команда Зеленського анонсувала, що з жовтня наступного року в Україні запрацює ринок сільськогосподарської землі. Відповідні нові закони Верховна Рада мала б ухвалити до кінця цього року, проте поки що єдиного бачення, яким має бути ринок сільгоспземель, немає навіть у самій фракції «Слуга народу». Уже зареєстровано кілька законопроектів, які частково дублюються, а частково містять суттєві розбіжності. Авторами одного з них виступили і рівненські обранці.
Зняття мораторію на продаж сільгоспземель — вимога не тільки Міжнародного валютного фонду, чиїх траншів потребує Україна, а й часу. Незважаючи на те, що політики активно лякають, нібито продаж сільгоспземель неминуче призведе до монополізації всіх «житниць» кількома багатими українцями, а то й іноземцями, питання вільного продажу давно назріло. За правильно і чітко виписаних правил, які обмежать можливість монополізації ринку сільськогосподарських земель, продаж паїв для багатьох селян не просто принесе прибуток, а дозволить використати конституційне право — вільно розпоряджатися своїм майном. Фактично власники паїв (а частина з них навіть не живуть у селі) зможуть самі вирішувати, обробляти поле самостійно, чи здавати в оренду землю, чи продати її і, наприклад, використати кошти для придбання автомобіля, квартири, на оплату навчання, подорожей тощо.
Чи може призвести відкриття ринку землі до масового продажу паїв «за безцінь»? Такі ризики, звісно, є, особливо якщо у законодавстві парламентарі чітко не випишуть, як має відбуватися продаж, та не встановлять захисних запобіжників для довірливих селян. Втім, продовження мораторію проблему також не вирішить. На сьогодні і так діє «сірий» продаж паїв, багато селян не прослідковують, у яких саме фірм їхні землі в оренді, а за користування ними отримують невисоку, порівняно з вартістю іншого майна в Україні, плату.
Народні депутати від «Слуги народу», зокрема, і рівненські Сергій Литвиненко та Олександр Салійчук, минулого тижня подали до парламенту законопроект, відповідно до якого купувати землю сільгосппризначення іноземці не зможуть. Але зможуть юридичні особи, тобто фірми, власниками яких є іноземці. Єдине обмеження: юридичним особам, заснованим іноземцями, пропонують відкрити можливість купувати землю сільськогосподарського призначення з 2024 року. Окрім того, площа земель одного бенефіціара має не перевищувати 0,5% всіх сільгоспземель України, не більше 8% таких земель — в одній області та не більше 35% — в одній ОТГ.
Колега рівненських «слуг» Євгеній Шевченко зареєстрував альтернативний законопроект, за яким іноземцям отримати безпосередньо у свою власність землю сільгосппризначення буде неможливо. Пан Шевченко пропонує взагалі заборонити юридичним особам бути власниками земель. Відповідно до його законопроекту, фірми зможуть лише користуватися ділянками. Також пан Шевченко пропонує обмежити площі земель, якими зможе володіти одна людина. Максимум — 20 тис. га, але це за умови, що особа 10 і більше років працювала фермером або співзасновником юридичної фірми, не менш як 70% доходів якої приносило сільське господарство. Якщо досвіду роботи у сільському господарстві більше п’яти років, то придбати можна буде 2 тис. га. Всі інші зможуть володіти не більше 500 га.
Є суттєві відмінності у тому, хто і якими площами може купувати землі, але подані законопроекти сходяться в одному: іноземці зможуть отримати у власність землю сільгосппризначення лише як спадок і протягом року повинні будуть цей спадок відчужити.
Україна також потребує змін у роботі державного реєстру прав на нерухомість та земельного кадастру. Сервіси не уніфіковано, — у Держземагентстві не знають, скільки земель перебуває у власності конкретної людини чи в оренді у фірми. А реєстраторів не обходить, що вони вносять право власності чи оренди на земельні ділянки, які на кадастровій карті накладаються одна на одну. Такі помилки пропонують виправити, а також внести у реєстр прав на нерухомість ще одну графу — обов’язкове вказування вартості земельної ділянки чи іншої нерухомості. Те, що реєстри і кадастрова карта неготові, є однїєю з причин, чому мораторій продовжували і чому відкриття ринку землі можуть знову відтермінувати.
— На Рівненщині не більше 15% накладок чи некоректного «лежання» на кадастровій карті, це невисокий відсоток, і він пов’язаний з тим, що приватизація розпочалася з 1992 року. За цей час вже кілька разів змінювалися і законодавство, і технологія виготовлення документів, працювали різні проектанти. Колись міряли все рулеткою, зараз — високоточними приладами, — зазначає перший заступник начальника ГУ Держгеокадастру у Рівненській області Сергій Дубич. — Помилки у кадастрі на сьогодні можна виправити лише на підставі заяви власника землі або відповідно до судового рішення.
Алла САДОВНИК.
