Вперше вдалося знайти на Рівенщині золото спеціалістам Рівенської геологічної експедиції. Втім, про справжні золоті самородки мова не йде, а лише про золоті лусочки, які виявили в аналізах міді, знайденої в свердловинах, пробурених експедицією на берегах річки Стир, поблизу Рафалівки на межі Рівенської та Волинської областей.
— Це був для нас своєрідний сюрприз, — запевнив головний геолог Рівенської геологічної експедиції Володимир Матеюк. — Спочатку ми навіть не повірили лабораторним аналізам, адже візуально жодних слідів цих «золотинок» не було помітно. Тому нашому здивуванню не було меж, адже досі на Поліссі було «відмито» лише декілька крупинок золота поблизу Чарторийська. Втім, як виявилося, у добутого нами золота досить низька проба — воно містить по десять відсотків домішок міді та срібла. Тому значно цікавішими, з економічного погляду, є відкриті нами поклади самородної міді. Адже в світі відомі лише два таких родовища — поблизу Великих Озер у США та в Китаї. Щорічні потреби України в четвертому за кількістю використання металі становлять приблизно 120-140 тисяч тонн, двадцять відсотків з яких — це мідний брухт, а інше у вигляді чорнової міді доводиться завозити з Росії та Польщі.Нині в нашій країні діє програма «Мідь України», а цьогоріч Мінпромполітики зобов’язало вітчизняних геологів активізувати роботи з пошуків міді. Її шукають на Луганщині та на Волині. Прояви рудної сульфідної міді розвідали в смузі, що простягнулася від Славути на Хмельниччині через Рафалівку до Камінь-Каширського на Волині, а от самородну мідь виявили у смузі, що тягнеться від тієї ж Рафалівки на Ратно і аж до кордону з Польщею. Сусідам-полякам узагалі з міддю пощастило і за її видобутком вони посідають перше місце в Європі. Свого часу польські геологи вважали перспективною ділянку поблизу сіл Великий і Малий Мидськ (назва сіл вже про щось говорить) у Костопільському районі й навіть у 30-х роках минулого століття проводили там свої дослідження. — Рівенська геологічна експедиція закінчила пошуково-оціночні роботи проявів міді поблизу Рафалівки, і тепер ми маємо дати економічне обгрунтування доцільності завершення розвідки цих проявів, — пояснює Володимир Матеюк. — За попередніми підрахунками, їхні ресурси самородної та сульфідної міді сягають від 100 тисяч до 600 тисяч тонн у перерахунку на чисту мідь. Однак якщо полякам мідь доводиться видобувати шахтним методом із глибини 970-1200 метрів, то на одній нашій свердловині мідь було виявлено на глибині до 130 метрів, а на іншій — взагалі лише 45-51 метр. Пан Матеюк також стверджує, що видобуваючи із таких шахт мідь, поляки попутно отримують також 500 кілограмів золота та 100 кілограмів платини та платиноїдів щорічно, отримуючи значний економічний ефект. Тож якщо буде прийняте рішення про промисловий видобуток міді на Рівенщині, то цілком вірогідно, що водночас будуть добувати і поліське золото. Адже в окремих пробах є до чотирьох грамів золота на тонну породи. Втім, на міді нині теж можна «озолотитися». Після падіння ціни на цей метал у 1997-1998 роках до 1200 доларів за тонну сьогодні вартість міді на світових біржах зросла до 1900 доларів. — А от із своїм золотом Україна на світові ринки вийти не зможе, — впевнений пан Матеюк. — У кращому разі воно буде використовуватися для внутрішніх потреб. Екологічної загрози навколишньому середовищу від добування самородної міді немає, запевняють рівенські геологи. Адже використовується досить проста технологічна схема її переробки: подрібнення, промивання та гравітаційна обробка, під час якої більш тяжкі частинки металів осідають. А от із сульфідною міддю ситуація дещо складніша. Реагенти, які використовуються для збагачення сульфідних руд, досить шкідливі, тож геологи не виключають, що їх переробка може нести певну екологічну небезпеку.
