Якщо ви раптом надумали спробувати свої сили в конкурсі на керівника якогось комунального закладу Рівненщини або вже працюєте на такій посаді, але на ваше крісло є інші охочі, готуйтеся до того, що в певний момент у деяких місцевих громадських діячів до вас виникне чимало запитань та претензій.
Не будемо стверджувати, що громадські активісти Рівного, які займаються «боротьбою за правду», отримують за це гроші. Бо не можуть «ідейні» люди думати про фінансову вигоду. Вони ж живуть і годують свої сім'ї винятково за гранти та «лайки» у Facebook. А над їхнім підходом у виборі об'єктів тимчасової зацікавленості на кшталт одних зачіпаємо, а з іншими — дружимо нехай ламають собі голови «зрадники».
Одним із таких прикладів може слугувати скандал, який восени минулого року здійняли окремі рівненські активісти навколо закупівлі засувок комунальним підприємством «Рівнеоблводоканал». Тоді чомусь мало кого цікавило, як люди без «зеленого розуміння» у комунальних тонкощах можуть публічно давати оцінку діям керівників підприємства. Чому серед десятка закупівель, які водоканал проводить щомісяця, вибрали саме цю, і найголовніше — чому до офіційного висновку компетентних органів дозволяють собі публічно звинувачувати працівників підприємства у корупції? Тоді всі хотіли «хліба та видовищ», і вони це отримали.
Зацікавилися процесом проведення та результатами тендера і правоохоронні органи, які зобов'язані реагувати на подібні заяви. Навіть внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками ч. 2 статті 364 ККУ «Зловживання владою або службовим становищем». Іншими словами, посадових осіб «Рівнеоблводоканалу», які проводили тендер із закупівлі засувок з маховиками двосторонньої дії, підозрювали у тому, що з-поміж понад десятка пропозицій на конкурсі через систему публічних закупівель «Прозорро» вони обрали найдорожчу, заплативши на 586 тисяч гривень більше ТзОВ «Акваінтех Україна». А далі пішло-поїхало…
Місцеві ЗМІ рясніли епітетами про «майстер-клас з дерибану», про «тіньові закупівлі» і про те, що це придбання неминуче «вдарить по кишенях споживачів». Писали і про те, як нібито правоохоронні органи перевертають документи водопостачального підприємства. А місцеві «експерти», які про роботу комунального підприємства мають лише теоретичне уявлення, але завжди готові «пропіаритися», наліво і направо роздавали коментарі, оцінювали роботу водоканалу.
Директор водопостачального підприємства Андрій Карауш до результатів розслідування справи не став виправдовуватися, а всі звинувачення на адресу тендерного комітету пояснив коротко:
— Закупівля проведена відповідно до законодавства, і обрана пропозиція повністю відповідає технічному завданню — тому, яке ставило підприємство. Якщо коротко — це напірні засувки на каналізаційній станції, де тиск більше десяти атмосфер, і будь-яка зупинка такої станції може призвести до екологічної катастрофи. У проведеному аукціоні на каналізаційні засувки з маховиком двосторонньої дії брали участь 11 учасників. Тендерний комітет розглянув документи тендерних пропозицій, починаючи з найнижчої, та обрав саме ту, що повністю відповідає нашому технічному завданню до предмета закупівлі. Частину учасників тендера до торгів не допустили, оскільки вони допустили низку порушень як у документації, так і в невідповідності технічним характеристикам…
Минув місяць-другий і все раптово затихло. Зникли і публікації на цю тему, і «викривальні» та «гнівні» пости у Facebook, а інтерес місцевих «борців за справедливість» переключився на інші об'єкти. Чому? Все виявляється дуже просто — після вивчення тендерної документації комунального підприємства правоохоронні органи за результатами досудового розслідування 13 червня цього року прийняли рішення про закриття цього кримінального провадження «за відсутністю в діях посадових осіб «Рівнеоблводоканалу» складу злочину».
А тепер коротко про можливу передісторію того, як цей висмоктаний з пальця скандал із засувками міг виникнути.
У вересні минулого року директором РОВКПБ «Рівнеоблводоканал» депутати обласної ради повторно затвердили Андрія Карауша, який обіймав цю посаду з 2012 року. На відміну від попереднього його призначення, цього разу претендентів на посаду було ще троє: Ігор Катульський, Олександр Довжаниця та Тетяна Якубович. На одного з цих кандидатів робили серйозні ставки певні політичні сили в Рівненській обласній раді, які сподівалися за допомогою «свого» директора лобіювати на підприємстві власні бізнесові інтереси.
Те, що змінити керівника водоканалу не вдасться, стало зрозуміло вже після першого голосування. За Андрія Карауша проголосували 48 з 64 депутатів, а за одного з інших претендентів — всього чотири. Тож вибори керівника водоканалу вирішили не продовжувати, бо не було сенсу. Іншими словами — ті, хто намагався проштовхнути власного кишенькового директора комунального підприємства, пролетіли. Принаймні на найближчі три роки. Єдине, що залишалося тим, хто програв, — «насолити» незговірливому Караушу… А як це зробити так, щоб підозра не впала на зацікавлених осіб? І тут у пригоді стали місцеві активісти, які, зрозуміло, в тонкощах тендерних закупівель і технічних характеристиках напірних засувок на каналізаційній станції розуміють небагато. Значить, цю інформацію їм міг злити хтось зацікавлений. Той, хто принаймні має уявлення про роботу комунального підприємства.
Хоча не виключений й інший, менш заполітизований варіант — все це розпочав той, хто дуже хотів виграти торги, але не зміг цього зробити. Зрозуміло, що такий галас результатів тендера не скасує, але моральне задоволення зацікавлені особи отримали, створивши зайві «проблеми» для роботи водопостачального підприємства та його абонентів. Але не більше.
