Апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду, який відмовив жінці у визнанні факту проживання однією сім’єю з чоловіком без офіційного шлюбу. За словами заявниці, вона нібито прожила з військовослужбовцем 15 років.
Жінка подала апеляцію, наполягаючи, що вони з чоловіком жили як подружжя, вели спільне життя та підтримували одне одного. Вона просила скасувати рішення першої інстанції та визнати факт спільного проживання.
Втім апеляційний суд дійшов висновку, що заявниця не надала достатніх доказів. Суд зазначив, що у справі немає підтверджень спільного господарства, спільного бюджету та взаємних обов’язків, які притаманні подружжю.
Під час розгляду справи до участі залучили також Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця.
Жінка надала суду фото зі спільного відпочинку, довідки з роботи, виписки з банку про грошові перекази від військового, а також документи, пов’язані з його зникненням під час бойового завдання. Також у суді виступали свідки, які говорили про їхні близькі стосунки.
Однак син зниклого військового заперечив проти заяви та повідомив, що його батько не вважав себе таким, що жив із заявницею однією сім’єю.
Суд пояснив: самі по собі спільні поїздки, фото, святкування чи перекази грошей не є доказом сімейних відносин. За законом потрібно підтвердити саме спільне проживання, спільний побут і фінанси.
Оцінивши всі матеріали справи, апеляційний суд вирішив, що жінка не довела факту проживання з чоловіком однією сім’єю без реєстрації шлюбу, і відмовив у задоволенні її апеляції.
